Мы в соцсетях

Про автора:

Любов Костянтинівна Чорна народилася 1950 року на Дніпропетровщині. Освіту одержала на Донбасі, тут і залишилась жити та працювати. Бухгалтер, начальник контрольно-ревізійного відділу...  30 років віддала динасовому заводу.

Автор книг «Слышу я звучанье лир», «До життя то жадоба нестримна», «А пам'ять залишається», колективних збірок «Царина степу», «И свет земной и свет духовный», «Прекрасне місто Красноармійськ», «Перлина степова», «Лицарі слова», «Сонячна криниця», «Сонячне суцвіття».

Є членом творчого об’єднання «Суцвіття», публікується у газетах «Суцвіття», «Маяк», «Родной город», «Донеччина».

Переможець і дипломант літературних конкурсів «Струни душі», «Донецькі зорі», «Шахтарські менестрелі», «За батьківщину».

Член Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».

 

Все для тебе

Я тобі подарую сонце

Яскраве, іскристе, славнеє.

Я тобі подарую небо

Високе, блакитне, яснеє.

Бажаєш, приборкаю вітер?..

Рушійний, на подвиги здатний.

А ще подарую літо,

Теплеє і благодатне.

Я пісню тобі подарую

Величну, із квітів сплетену.

Казковий замок збудую

Захмарний, мріями зведений.

Хочеш, із лісу безкрайнього,

Де сосни тьмяніють смолою,

Принесу тобі воду дзеркальну я

Росу, даровану травою.

*     *     *

В світі, де немає зла

Ясним вогнем любов пала.

І ніжним дотиком весни

Шепочуть трави: «Любим ми…»

Шепоче вітер у гаю:

«Тебе люблю, тебе люблю…»

Вслухаюся у звичний спів

Моїх улюблених птахів.

Квітуче поле шле любов,

Кивають соняхи нам знов.

Калина стигла за вікном

Тьмянить п’янким терпким вином.

Джерельця чую дзвін рясний,

Такий грайливий і живий.

Рум’яний ранок бадьорить,

В обіймах з сонечком не спить.

Несе тепло для нас з тобою

І я любуюся красою.

*     *     *

Казалось все, тупик.

За гранью пустота...

И мысль летит по замкнутому кругу.

Но мир велик.

И тает темнота -

Я друга чувствую протянутую руку.

И неба синь вокруг,

И солнца теплоту.

И пенье птиц взлетает к поднебесью.

Спасибо, друг,

За твой совет, поддержку и за песню.

*     *     *

У кожній росяній краплині

Я бачу всесвіт, зорі й хмари,

Щоб це розгледіти, людині

Не треба мати окуляри.

                         О.Морозов

Я в квітах бачу щедре літо,

У долах – річку гомінку.

Буяє в полі стигле жито

І виганяє геть нудьгу.

Земля добірна, величава.

Така, що гордість розпира.

В  соку розквітла ніби пава,

Земну красу всім розкрива.

Вона годує, одягає,

Милує барвами із трав.

Лозою нам верба співає

Та заглядає прямо в став.

І думка лине в небо птахом,

Вирує кожен день життя.

Така земля добром багата -

Хай в щасті буде майбуття!

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости