Мы в соцсетях

Валерія Єгорова: «Поезія – це затишний острівець моєї душі»

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 17 апреля 2018
  • 0

Протягом 10 років у нашому місті діє громадська організація «Творче об’єднання «Суцвіття», яка зібрала до свого кола митців і краєзнавців, письменників та поетів, творчих людей різних професій. Члени об’єднання постійно знаходяться у творчому пошуку, працюють над цікавими проектами і презентують нові видання. На сторінках газет та збірок «суцвітян» друкуються поетичні рядки духовної та патріотичної тематики, ліричні та дитячі вірші, серед них - твори поетеси з Мирнограда Валерії Єгорової.

Багато хто дивується: як цій тендітній молодій жінці вдається поєднувати роботу на великому підприємстві, материнство та заняття поетичною творчістю? Валерія Єгорова, майстер поверхні ПАО «ШУ «Покровське», мама трьох синів, відкрита та творча людина, зазначає, що саме життєвий досвід, любов до поетичного слова та щирі почуття допомагають їй створювати вірші.

Валерія змалку була жвавою та допитливою дівчинкою, їй подобалось складати загадки та ребуси. Свої думки й спостереження майбутня поетеса любила переносити на папір. Шкільне життя запам’яталось участю в організації свят у класі, написанні сценаріїв, виступами у КВК. Не менш цікавими були й студентські роки - навчання у Донецькому економіко-правовому технікумі, Київському юридичному університеті залишило яскравий слід у пам’яті Валерії. Студентка із задоволенням брала участь у загальних святах, літературних вечорах, виконувала цікаві завдання – переробляла слова відомих пісень, складала гумористичні вірші.

- Найтепліші спогади дитинства пов’язані з моєю бабусею Поліною, - розповідає Валерія Валеріївна. - Я часто згадую її затишну домівку, казки, тиху молитву, духмяний хліб, лагідну посмішку…З радістю приїздила до неї у с.  Новоторецьке Добропільського району – на свою малу Батьківщину. Цій рідній людині присвячені рядки вірша «Бабусенька»:

Бабусенька

Спочатку темрява і тиша,

За грубою скребеться миша.

Повітря пахне молоком.

Підлога – глиною і килимком.

Моя бабусенька не спить.

І сепаратор вже гудить.

Смачний сніданок на столі.

Корова мукає в дворі.

Чарівний ранок у селі!

Тематика віршів Валерії Єгорової різноманітна: є патріотичні твори - «Прапор», «Тризуб», «Батьківщина», 

Вільна Україна

Наша зброя - наша віра!

А в молитві – наша сила!

Прапор, тризуб – наша воля!

І козацька вдача, доля.

Знають наші вороги

Хто такі є «Кіборги».

Сам Господь допомагає.

Землю-неньку захищає.

І живе така країна –

Сильна! Вільна! Україна!

Донбасе! Рідний

Донбасе! Рідний, ти-чарівний!

Твою красу я помічаю:

І териконів конус дивний,

І шелест квітів відчуваю.

Святими горами покритий.

Шахтарський краю – працьовитий!

З безмежною красою буду жити!

Тебе не можна не любити!

Шахтарям

Взявши жетони, ліхтарі,

Під землю їдуть шахтарі.

Щозміни, без упину,

Працюють, гнучи спину.

Чимало тон видобувають.

Наші душі зігрівають,

Ризикуючи життям.

Чим віддячим шахтарям?

Хай здійсняться  мрії

І турбота наша гріє.

Сам Господь оберігає.

Силу, мужність посилає.

То ж, подяки Вам і слави,

Гордість нашої держави!

                         ***

Україна! Рідна земля!

Люблю тебе. Як мати немовля.

Степи, лани, поля безкраю,

Спів солов’я у лісі, гаю.

І чорнобривці біля ганку,

І ніжний шепіт мами зранку.

Скоринка хліба з молоком.

І Божий образ з рушником.

І писанки, і вишиванки,

Трембіти, глечики, веснянки.

Вірші Шевченка і Франка.

Забавні рухи гопака

І оселедець козака.

Моя Земля! Моя країна!

Квітуча сильна Україна!

  духовні та ліричні «Чи є на світі добрі люди», «Кохання»,

Кохання

Весна. Рішуча і смілива,

Як тепла і раптова злива

До нас у гості завітала.

І я кохання вже чекала.

Як пташка першої травички,

Як річка чистої водички.

Це неймовірне почуття!

Це спогади на все життя.

Душа то плаче, то сміється,

І серце швидко-швидко б’ється.

Якась магічна ейфорія…

Чи на взаємність є надія?...

дитячі - «Мандрівник», «Я не голодний», поезії, присвяченї роздумам про природу і буття, Бога та релігію:

З’явилося маля на світ

З’явилося маля на світ.

Здійснився Божий заповіт.

Візьмеш  на руки ту дитину,

Притиснеш у лиху годину,

І враз на серці легше стане,

І біль відпусте, перестане.

Душа отримає тепло,

Розіб’ється об скелю зло.

І радості немає меж,

Коли дитину обіймеш!

                             ***

Чорнобиль- квітка у серці країни…

Немає життя простої людини.

Зона відлюдна, мертва земля,

Колись там була безмежна краса.

Зелені ліси і річка глибока.

Лишились: отрута, журба і скорбота.

Чимало вже часу минуло відтоді.

А спогади нас не лишають і годі…

Загинуло все, що було-існувало,

Що зеленіло і що щебетало…

Я маю надію-воскресне усе!

Червоная маківка в полі цвіте…

Та пам’ять про лихо минуле жива,

Героям Чорнобиля честь і хвала!

У віршах «Ластівка», «Дідова хата» автор зобразила переживання людей, які стали свідками бойових дій на Донбасі.

Дідова хата

Тихо, поступово насувалась ніч.

Мати розтопляла в нашій хаті піч.

Коло груби Мурчик як завжди дрімав.

Що війна почнеться, мабуть, він не знав.

Загриміло в небі, диму навкруги,

В залі затремтіли навіть образи.

Мати нас схопила з Мурчиком  обох.

Ми залізли в погріб, там на стелі мох.

Скільки ще сиділи, знає тільки Бог.

Погріб став будинком, образами – мох.

Мати все молила: «Господи, спаси!».

Мурчику хотілось тільки ковбаси…

Бог почув молитву котика і мами.

Нас знайшли воєнні і нагодували.

Відвезли далеко, де війни нема.

Шкода тільки хату - дідова була…

Минулого року поетеса стала лауреатом відкритого Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу «Покровський ЛІТfest». На розгляд журі були подані її вірші «Вітер», «Де душа відпочиває», і в номінації «духовна лірика» В.Єгорова посіла третє місце.

Поетеса продовжує працювати над власним стилем, створювати нові образи, формувати свій поетичний почерк. Її поезія наповнена щирими почуттями, зігріває дорослих душевним теплом, а маленьких читачів вчить добру та любові до рідного краю.

 

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости