Мы в соцсетях

Миті життя…Вони веселі й сумні, радісні й тривожні, пам’ятні й такі, які хотілося б забути. Зупинити їх під силу лише сильним та наполегливим людям, справжнім майстрам, лицарям їх величності теле- кіно- фотокамер. В одного з таких лицарів – Миколи Андрійовича Білоконя – 19 грудня славний ювілей – 80 років від дня народження.

Справі свого життя – роботі в газеті «Маяк» - фотокореспондент Микола Білоконь віддав чотири десятки років. Різними були ці роки. Та незмінною залишалась його відданість справі, яка захопила Миколу Андрійовича у 60-х роках минулого століття.

Любителям сучасних селфі важко уявити, що заради одного-єдиного кадру можна долати десятки кілометрів то грузьких осінніх, то курних від пилу доріг. А Микола Андрійович їх долав на мотоциклі, пізніше – на «газику». Іноді на те, щоб зробити фото в номер, доводилось витрачати чи не весь день. Він поспішав, бо в редакції чекали на це фото. І щоб воно назавтра з’явилось на сторінках газети, потрібно було спершу проявити, потім просушити фотоплівку, віддрукувати і знов просушити вже фотознімок.

Так день при дні. Але улюблена робота не набридає, бо поруч мудрі наставники, вірні колеги. Героями Миколи Андрійовича стали сотні й тисячі земляків, увічнених на газетних шпальтах.

Минали роки, росла майстерність. З’явились учні. Вони мужніли, закінчували вузи, але й досі із вдячністю згадують університети Миколи Андрійовича. Пам’ятає Олександр Синиця, який працює фоторепортером у престижному київському інформагентстві, пам’ятає Володимир Соболь, котрий школярем робив перші кроки у фотогуртку Білоконя, а потім служив військовим кореспондентом.

А скільки вірних друзів з’явилось у житті Миколи Андрійовича завдяки його захоплюючій роботі, неповторній харизмі, умінню прихилити до себе людину щирістю, принциповістю, безпосередністю, влучним словом, добрій посмішці. У нас, колег, Микола Андрійович завжди був і залишається незмінним порадником, помічником, вірним другом. Маяківці радіють будь-якій можливості побачитись, поговорити, згадати. І якщо при зустрічах не завжди говоримо, як багато він важить у нашому житті, то робимо це зараз: Миколо Андрійовичу, ви – наша гордість. А дружина, діти, внуки, правнуки переконані, що Білоконь – їхнє все.

…Зараз, коли у наше життя так стрімко увірвалась новітня техніка, коли знімки з допомогою сучасного мобільного телефону роблять навіть діти, взірцем вірного служіння справі залишаються чорно-білі фото Миколи Білоконя. Він уміє зупиняти миттєвості життя. І це прекрасно.

                                                         Валентина Чуб - від імені маяківців різних років

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости