Що означають фігури з каменю у сквері «Соборний»

Часто доводиться чути, як люди, проходячи повз фігури з каменю, встановлені на головній алеї скверу «Соборний», висловлюють подив: щоб то вони означали. Нагадаємо, що скульптурний музей під відкритим небом з’явився у Покровську восени минулого року, після I Міжнародного симпозіуму скульптур «Музика міста», присвяченого композитору Миколі Леонтовичу. У ньому взяли участь вісім скульпторів з України, Білорусі, Греції, котрі працювали на відкритому майданчику, тож всі бажаючі мали змогу побачити процес створення їхніх робіт, кожна з яких має пояснення і сенс.

«Чорне сонце Донбасу» 

Людмила Мисько з Києва присвятила свою скульптуру Донецькому краю. Авторська імпровізація уособлює сонце, котре просвічує крізь вугільний пил.

«Спадкоємець героїв»

Олег Капустяк – скульптор зі Львова – звернувся до класичного жанру мистецтва, зобразивши красу людського тіла.

«Остання людина»

Михайло Левченко з Києва слово «остання» у назві роботи пояснює тим, що кожна людина по-своєму унікальна.

«Ритми змін»

На думку Романа Кікти зі Львова, його скульптура показує прагнення до нового та незвіданого.

«Музика душі»

Одіссеас Тосунідис з Греції впевнений, що подібно різним граням каменю, буває різним і внутрішній стан людини.

«Внутрішнє звучання»

Віктор Копач з Мінська творив у камені музику. За задумом автора, скульптура найбільш повно відображає «звучання» Покровська.

«Погляд у безкінечність»

Микола Бірючинський (Горлівка - Київ) зобразив замкову шпарину, крізь яку можна спостерігати прекрасний навколишній світ. Він вважає, що кожен, хто зазирне у цю безкінечність, побачить свій унікальний світ.

«Поєднані»

Олена Додатко передала своє бачення того, що світ складається з окремих компонентів і залежить від їхнього взаємозв’язку. Як музика утворюється з поєднання нот, так місто не може бути без людей, а одна людина не здатна створити сім’ю.