Мы в соцсетях

Для Олександра Кравцова з Новоолексіївки Чорнобиль став частиною життя

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 26 апреля
  • 0

26 квітня Україна згадує трагічні події на Чорнобильській АЕС. 33 роки минуло, але час не лікує, навпаки, продовжує турбувати людей хворобами та спогадами. Про події тих днів згадує учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, житель села Новоолексіївка Покровського району Олександр Кравцов, який працював фельдшером у селі Оране Київської області.

Олександр Олександрович закінчив Макіївське медучилище і 26 червня 1986 року був направлений Донецьким військкоматом у чорнобильську зону фельдшером полкового медичного пункту. У медпункті, крім начальника медслужби, працювали лікар-терапевт, лікар-стоматолог та фельдшери, в обов’язки яких входило надання першої медичної допомоги солдатам, проведення попереднього огляду, встановлення первинного діагнозу. Хворих з тяжкими захворюваннями відправляли до госпіталю в Київ. При виїзді з території проводили дезактивацію.

Медики мали добу працювати, добу відпочивати, та замість відпочинку Олександр Олександрович та його колеги виконували інші завдання на станції у складі окремої роти забезпечення, зокрема, займались прибиранням машзалу першого енергоблоку. Воду виносили у спеціально відведені місця, сміття збирали у поліетиленові мішки. У приміщеннях станції знімали з полу лінолеум, скручували його в рулони та пакували у мішки, потім заливали поли так званою «рідкою гумою», що висихала за ніч, створюючи «ковдру», яка вбирала в себе радіацію. Потім цю «ковдру» скручували у рулони, складали у мішки та вивозили на могильники. Крім того, прибирали адміністративні корпуси. Навколо кожної обробленої будівлі лопатами зрізали ґрунт на глибину 20 см у ширину 1,5-5 м. Його грузили на самоскиди та вивозили на могильники. Олександр Кравцов також брав участь у будуванні захисної стіни між 3-м та 4-м енергоблоками. Працювали змінами по 4-6 годин. Перед роботою заміряли дозиметрами рівень радіації у приміщенні - в залежності від цього вираховувався дозволений час роботи у ньому.

- Сьогодні важко дізнатися, опромінювання якої сили було тоді у Чорнобилі: в офіційних повідомленнях не можна було вказувати більше 1 рентгена за добу, – розповідає Олександр Олександрович. - Рятувалися, чим могли. В індивідуальних аптечках були капсули для захисту щитовидної залози, йод. Останній радили додавати у молоко, однак свіже молоко дістати було нереально, тож пили кисле. Крім того, кожному видавали респіратор та протигаз. Працювати в них було незручно, бо було дуже важко дихати. Всі знали, що радіація висока, тож намагалися менше ходити станцією.

Усі були ознайомлені з інформацією про хімічне та радіоактивне зараження, однак з обладнання були лише дозиметри та військовий прилад хімічної розвідки. За їх допомогою можна було визначити лише рівень радіації на своїй одежі. Одного разу Олександр Олександрович, вийшовши на житнє поле поблизу станції, виявив, що на чоботах у нього двісті мілірентген радіації. Фактично обладнання не давало реальної картини.

Дуже багато вражень залишив по собі Чорнобиль. Сьогодні Олександр Кравцов доволі спокійно згадує ті часи, навчився стримувати емоції. За його словами, страху не було, лише хвилювання. Адже не знали, з чим доведеться стикнутися наступної хвилини. Він пригадує, як солдати зрубували сосни, що росли навколо станції, і засипали усю територію піском, а спеціальні тягачі його трамбували. Баржею по Прип’яті привозили щебінь для бетонного заводу, який був поблизу станції, і заливали все бетоном. Територія, що колись була у зелені, перетворилася у так званий рудий ліс, який став небезпечним.

У місті взагалі нікого не було, навіть собак чи інших домашніх тварин там не бачили. Олександр Олександрович з посмішкою згадує, як жили у 6-місній палатці. Ліжком слугували дерев’яні лежаки, матрац та подушка. Харчувались на польовій кухні. У речовому мішку кожного були особиста кружка та казанок, в який насипали кашу з тушонкою або борщ. На обід давали кисіль з ацетилсаліциловою кислотою для захисту організму.

- Сни про Чорнобиль не сняться, лише зринають у спогадах жахлива тиша і болото, на якому жили лелеки. Їх було чомусь багато, і вони прогулювались вздовж берега, мов закохані молодята, – згадує Олександр Олександрович.

Він не жаліється на життя і не шкодує про дні, проведені у Чорнобилі. Це був його обов’язок, каже він. Проте часом, окрім фізичного болю, який лишили у спадок проведені дні в Чорнобилі, відчуває душевний неспокій. Згадує товаришів, які разом з ним працювали, і біль переповнює серце. Адже багатьох з них вже немає в живих, деякі не дожили й до 60 років.

Чорнобиль став частиною життя Олександра Кравцова. За активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, свідомість та мужність при виконанні свого громадянського обов’язку він отримав грамоти від командування військовою частиною та генерального директора «Укрзалізниці», де, повернувшись з Чорнобиля, працював помічником машиніста. Хочеться побажати О.О. Кравцову і всім учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС міцного здоров’я, особистого щастя, невичерпної енергії та наснаги в їхніх добрих справах.

                                                   О.А. Журба, головний спеціаліст відділу грошових

                                                               виплат і компенсацій УСЗН Покровської РДА

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости