Мы в соцсетях

Станція Красноармійське у роки окупації: важливий вузол комунікацій

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 05 августа
  • 0

Станція Красноармійське (Покровськ) знаходилася під окупацією військ Німеччини та її союзників з жовтня 1941 року по вересень 1943-го. Майже половину означеного часу лінія фронту проходила по річці Сіверський Донець - менш ніж у 100 кілометрах від міста. Велика залізнична станція на напрямку Ясинувата – Дніпропетровськ із автошляхами Сталіне (Донецьк) – Дніпропетровськ і Великий Янісоль – Барвінкове, аеродромом, лініями зв’язку (в тому числі з кабелем зв’язку Сталіне – Київ – Львів – Берлін, що проклали на початку 1943 року) утворювала важливий вузол комунікацій.

За даними Ю.Буряка, дослідника історії залізниць Донбасу в 30-40-і роки ХХ століття, на станції Красноармійське знаходився диспетчер-німець, до обов’язків якого входили контроль за просуванням потягів; призначення, номера потягу, що відправлявся від станції; фіксація руху потягів. Залізничний вузол Красноармійське в 1941-1943 роках обслуговувався власним паровозним депо, приписний парк якого складав близько 70 одиниць. Паровози депо Красноармійське обслуговували ділянки колії до Ясинуватої, Рутченкового, Добропілля, Чаплиного. На базі депо Красноармійське здійснювався технічний огляд вагонів, існував також автоконтрольний пункт. Комендатура, що керувала перевезеннями по станції, знаходилася в Ясинуватій.

Через Красноармійське йшло постачання окупаційних військ на східному фронті - двоколійна магістраль Дніпропетровськ – Чаплине – Ясинувата була основною артерією постачання. Магістраль Лозова – Слов’янськ – Ясинувата в районі Слов’янська проходила в безпосередній близькості від лінії фронту, тож була вразливою для радянської авіації та артилерії. Магістраль Запоріжжя – Пологи – Волноваха – Ясинувата (із гілкою Чаплине – Пологи) мала обмежену пропускну здатність, була одноколійною з переправою вантажів через Дніпро річковим транспортом (залізничний міст був підірваний 1941 року радянськими військами під час відступу).

На станції Красноармійське знаходилися нафтобаза, що постачала паливо й паливно-мастильні матеріали угрупованню окупаційних військ у Донбасі - на навколишніх станціях не було пристроїв для зливу і перекачування палива. Крім того, тут розташовувалась чимало складів із продовольством, зброєю, обмундируванням, пальним тощо. Колії станції Красноармійське були постійно заповнені ешелонами із військами, військовою технікою та обладнанням військового призначення, вантажними потягами із вугіллям тощо. Отже не дивно, що цей залізничний вузол був постійною мішенню для авіації та наземних військ радянської армії.

Окрім військових перевезень, велику увагу «нові хазяї» приділяли вантажним перевезенням. У першу чергу після боїв у районі Красноармійського німці відновлювали не магістралі, а вуглевозні залізничні гілки. Наприклад, після зимової кампанії радянських військ у 1941-1942 роках, коли 5-й кавалерійський корпус вийшов на підступи до Красноармійського, у липні 1942 року відремонтували залізницю на Добропілля, яка мала промислове значення. Старожили згадують, що на ремонтних роботах працювали місцеві залізничники під наглядом румун. Після боїв у Красноармійському у лютому 1943 року (відносно результативна, але невдала операція радянських військ «Стрибок») була відновлена залізнична гілка на Новоекономічний рудник, де видобували вугілля напівкустарним способом. Основними районами боїв у секторі Красноармійського під час вищезгаданих подій були ті, що так чи інакше пов’язані із залізницею, або знаходились у безпосередній близькості до неї.

Протягом окупації, за виключенням часу активної фази боїв за місто, тут курсували пасажирські потяги. Їхній графік оперативно змінювався, в залежності від виробничих можливостей залізниці та ситуації на фронті. Станом на серпень 1942 року по станції «Постишеве» (так у німецьких розкладах окупаційного періоду називалося Красноармійське) в ходу були швидкий потяг Ясинувата – Пшемисль (і далі на Берлін), поштові потяги Ясинувата – Бердичів із критими вагонами (на кінцевій станції знаходився сортувально-пересильний пункт), пасажирські потяги Дніпропетровськ – Успенська (маршрут згодом було подовжено до Ростова), місцеві потяги Постишеве – Чаплине, Постишеве – Ясинувата і Постишеве – Добропілля (Taschenfahrplan für die östliche Ukraine nebst AnschiuBstrecken und den wichtigsten Fernverbindungen. Ausgable August 1942. – Nachdr.-Mainz. – 1942-1980). Скоріш за все, періодично ходили пасажирські потяги у напрямі Рутченкового.

Військові та службовці мали право проїзду у пасажирських потягах за спеціальними перепустками, які безоплатно видавалися на станціях у день відправлення потягу. Цивільне населення також мало отримувати перепустки для проїзду в пасажирських потягах, але без заслуг перед рейхом це було проблематичним. 

Автор:
 Павло Бєліцький
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости