Мы в соцсетях

Спогади і роздуми мудрої жінки Марії Михненко

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 20 сентября
  • 0

14 вересня свій 94-й день народження відзначила жителька села Срібне Марія Михайлівна Михненко. На довгому життєвому шляху пройшла все: голод, холод, війну.

Вона народилась 1925 року в селі Олексіївка Новоселківського району Сталінської області. У родині було семеро дітей.

«Працювали важко, жили бідно, - згадує Марія Михайлівна. – Пережили голодомор, бо людей підгодовували у сільському клубі. Напередодні війни закінчила 7 класів Срібненської школи, працювала у колгоспі. Можна було б якось жити, та знову біда – війна. 1943 року пішли чутки, що молодь будуть забирати до Німеччини. Тікала до родичів, ховалась. Староста сказав батькові, що буде біда і нашій, і братовій сім’ї. Повернулась та чекала своєї долі. Таких, як я, зібралось 50 осіб. Привезли на станцію Постишево (Покровськ), завантажили у товарняк. Не хочу навіть згадувати той страшний вирій. У Польщі усіх нагодували, викупали й посадили у пасажирський вагон. Приїхали до Німеччини, нас зустрічали: відібрали, посортували, кого куди. Мене й ще двох наших привезли до міста Марбург, на військовий завод. Підучили й поставили до станка. У Німеччині я була з березня 1943 до жовтня 1945 року. Чому так довго? Ми демонтували той завод і робили це з радістю, бо дуже хотіли додому».

Потім була дорога на батьківщину. У Чернівцях Марія Михайлівна отримала посвідчення про те, що була насильно вивезена до Німеччини й направляється до місця проживання –села Богданівка Селидівського району. Працювала, а 1947 року вийшла заміж. Все життя у колгоспі – поле, телята, шовкопряди. 1980 року вийшла на пенсію.

«Чи щаслива? А як же! Боженько дав три донечки: Раїсу, Олександру і Галину, онуків, дочекалась і правнуків – вік довгий. Та знову біда – війна! Будь вона проклята! Ми набідувались, наголодувались. Вірили, що буде вічний мир. А воно, бач як. Так хочеться дочекатися миру і піти спокійно у вічність. Люди, благаю вас, збережіть рідну землю для своїх дітей, майбутніх поколінь», - крізь сльози говорить мудра жінка.

                                                                                    Ю.Т. Тукало, пенсіонерка

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости