Мы в соцсетях

Нашому земляку, поету Юрію Балашову було б 90…

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 27 декабря 2019
  • 0

Творча зустріч в пам’ять про нашого земляка, талановитого поета та літературознавця, шахтаря й громадського діяча Юрія Балашова, якому в передостанній день цього року виповнилося б 90, пройшла 23 грудня у центральній міській бібліотеці імені Тараса Шевченка. У ній взяли участь чимало людей - представники творчої інтелігенції й молодого покоління Покровська і Мирнограда, ті, хто добре знав і поважав Юрія Миколайовича.

Поетичне слово лунало у срібній залі бібліотеки – свої вірші у записаному багато років тому телеінтерв’ю читав Юрій Балашов, їх декламували члени творчого об’єднання «Суцвіття» Олександр Бурба, Надія Останіна, Любов Чорна, син поета Володимир Балашов. А ініціатор проведення зустрічі – добре відома у нашому місті історик і педагог Валентина Стрюк, котра багато років життя віддала музейній справі, поетичні рядки Юрія Миколайовича переповіла прозою.

Звучала прекрасна музика – її подарували усім присутнім юні таланти музичної школи імені Миколи Леонтовича.

І були спогади, в яких оживав образ обдарованого поета –інтелігентного, розумного, ввічливого і дуже скромного. Його життя нерозривно пов’язане з літературною творчістю, і не лише тому, що сам створював поезії, – він відкривав дорогу молодим поетам. Саме завдяки Юрію Миколайовичу їхні твори з’являлися на літературних сторінках газети «Маяк», і «маяківці» добре пам’ятають Юрія Балашова. Тож на заході в його честь своїми спогадами поділились Валентина Чуб, Микола Білоконь, Наталія Безрученко.

- Він був таким витонченим, благородним, чуйним, що скоріше нагадував поетів «срібного віку», як і його вірші про кохання, про прекрасну даму, – розповіла Наталія Безрученко. - Для мене Юрій Балашов був подібним до Миколи Гумільова і за зовнішнім виглядом, і за манерою спілкування, особливо з молоддю. Він розмовляв з початківцями вдумливо, душевно, щоб не наполохати необережним словом. Це щастя, що у моєму житті була така людина, з якою можна було говорити годинами про поезію, навіть не згадуючи про буденність.

Мені теж випала така честь: я особисто знала Юрія Миколайовича, спілкувалась з ним протягом майже двох десятиріч, чула, як натхненно він говорить про своїх талановитих учнів. І добре пам’ятаю, як критично він ставився до своєї творчості, як наполегливо працював над кожним рядком, як відточував кожне слово. Його сонети линуть, як чудова мелодія, а у поезіях звучить висока духовність і любов до життя.

Автор:
 Любов Бастирева
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости