Мы в соцсетях

Анатолій Пилипенко. «Спогади батька про війну»

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 21 апреля 2020
  • 0

Про автора
Анатолій Пилипенко народився 1948 року в с. Новопавлівка, що на Дніпропетровщині.

Навчався у місцевому професійно-технічному училищі, після служби в армії вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, який закінчив з відзнакою.

З 1973 року викладав у Красноармійському автомотоклубі ДТСААФ. Педагогічну діяльність поєднував із навчанням у Красноармійській філії Донецького політехнічного інституту та Горлівському автомобільному інституті. З 1986-го, протягом 22 років був директором Красноармійської автошколи.

Після переходу на заслужений відпочинок зайнявся письменницькою діяльністю. 2014 року вийшла його перша книга художньо-автобіографічних нарисів «Дорога мого життя», 2016 – друга, 2018 – третя.
Член творчого об’єднання «Суцвіття».

                                                     Спогади батька про війну

                                                  До 75-річчя Великої Перемоги

Цього року весь світ відзначає 75-у річницю перемоги у Другій світовій війні. Я народився після війни у селі, де жили мої діди-прадіди, мої батьки. Про цю війну знаю багато, і не лише зі шкільних підручників, сторінок газет, а й з розповідей людей, які брали в ній участь. Чимало моїх земляків воювали на фронтах війни. Багато з них полягли в боях, захищаючи рідну землю. Та навіть ті, хто вижив, не дожили до наших днів.

Мій тато, Андрій Силович Пилипенко, народився 1925 року. У 1943-му, коли йому виповнилось вісімнадцять, татка і його друзів призвали до армії захищати рідну землю. Спочатку був Мелітополь. Багато солдат полягло на тій землі, але таткові пощастило – він залишився живим. Потім були бої за Крим, пройшом він і країнами східної Європи.

                                               Мій батько Андрій Силович Пилипенко

Я часто просив татка розповісти про війну, однак він не хотів, говорив: «Навіщо тобі це знати. Це людське страхіття, яке на словах не має пояснень. Ти народився у мирний час, тож живи мирним і щасливим життям». Та одного разу, коли я вже був дорослим, татко, відпочиваючи біля нашої хати після тяжкої роботи, покликав мене, запросив присісти поряд і почав розповідь про своє фронтове життя:

«Вперше мені довелося зіткнутися з ворогом у Мелітополі. Несподівано над містом з’явились ворожі літаки. Для мене і моїх друзів це було страхіття: стрілянина, крики бійців, спалахи, пожежі, непроглядний дим… Будинки, в які потрапляли снаряди, миттєво руйнувались. Залишались одні стіни. Після десятихвилинного авіаційного нальоту ми ледь очухались. Що таке війна, нам тоді ще було не зрозуміло, а що це суцільне страхіття, зрозуміли всі і були сильно налякані. Потім ми трохи оговтались і почали звикати до воєнного життя. Серед нас було чимало сміливих бійців, які за бойові доблесті отримували бойові нагороди: хто медалі, а хто й орден. Звичайно, були поранені й навіть убиті, але це не викликало паніки, у нас не згасав поклик захищати Батьківщину. Під час наступу ворога я брав свій автомат і разом з усіма відбивав атаки. Ось так і воював.

В години затишшя бійці відпочивали: хтось дрімав, хтось писав листи своїм рідним, хтось оглядав свою рушницю, а дехто пришивав ґудзики на гімнастьорці. У нас навіть були веселі хвилини - хлопці розповідали цікаві історії з мирного життя, співали пісні. У такий час я, синку, ремонтував взуття бійцям. Це були чоботи. Коли я взявся за цю справу, хлопці спочатку глузували. Навіть складали про мене гуморески - я вже їх і не пам’ятаю. Потім зрозуміли, що без ремонту чобіт не обійтись, й мене почали поважати. Я навіть навчав цьому інших бійців, котрі виявляли таке бажання».

Я спитав тата, де він навчився цій справі, і він відповів, що від свого батька, тобто від мого дідуся Сили.

Тато говорив, що Бог його милував, в нього не влучила жодна ворожа куля. Вдома у шафі висів костюм, на якому сяяли його бойові нагороди – медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Цей костюм батько завжди одягав 9 травня – у День Перемоги.

                                                  Ветерани у день святкування 9 Травня

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости