Віталій Шайгорданов: «Мамі присвячується»

Про автора:

Віталій Шайгорданов народився у селі Убежище Єнакієвського району Донецької області. Нині живе у Родинському.

Навчався на факультеті «Художнє оформлення» Донецького торгового технікуму. Працював художником-оформлювачем на динасовому заводі, підприємствах торгівлі: оздоблював фасади та внутрішні приміщення універмагів, магазинів, кафе і ресторанів нашого міста. Водночас писав портрети, пейзажі, натюрморти. У його творчому доробку – лакова мініатюра «Перерваний політ», присвячена Володимиру Висоцькому, ескіз емблеми Олімпійських ігор-1980, який серед сотні кращих експонувався у Монреалі, Брюсселі, Москві, а також унікальна колода гральних карт, приурочена 200-річчю від дня народження Миколи Гоголя.

Член творчого об’єднання «Суцвіття».

                                          До 75-річчя Великої Перемоги

Моя мама Віра Савелівна все життя присвятила дітям, онукам та оточуючим її людям і найблагороднішій професії - сестри милосердя.

Вона народилася 29 липня 1923 року на станції Удачна Красноармійського району у родині залізничника Савелія Павловича Ковальова і домогосподарки Марії Миколаївни, у яких було семеро дітей. Після закінчення Удачненської семирічки вступила до дворічної школи медичних сестер у сел. Ново-Економічне. Закінчивши навчання 1941 року, але ще не отримавши документи, була призвана до армії - медсестрою у госпіталь, що знаходився у будівлі палацу культури нинішнього Мирнограда.

Почалася війна і госпіталь евакуювали до Свердловська Іркутської області, а співробітників направили в діючі війська. 1416 днів і ночей «Кнопочка», як ласкаво називали мою маму  за невеличкий зріст, лікувала наших поранених солдатів і полонених німців у землянках, наметах, вагонах-теплушках. На 70 поранених було дві медсестри, які чергували через добу: вимірювали температуру, роздавали ліки, робили уколи і перев'язки, а у свій «вихідний» кололи дрова, топили буржуйки, прали білизну і бинти. І так до самого Дня Перемоги, який мама зустріла у Латвії, в Екабпілсі.

У травні 1945 року госпіталь санітарним поїздом відправили за Урал, а мама, вже дружина гвардії капітана Л.А. Шайгарданова поїхала далі. Забайкалля, Маньчжурія, Китай, короткострокова війна з Японією… Перемогу мама зустріла у китайському місті Цицикар.

Після війни 60 років мама працювала медсестрою у Родинській міській лікарні і, крім фронтових нагород, відзначена медалями «За доблесну працю», «Ветеран праці». Брала активну участь у громадському житті лікарні, міста і Родинської ради ветеранів. Тричі її обирали депутатом Родинської міської ради.