Мы в соцсетях

Дистанційна робота: плюси, мінуси і правове врегулювання

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 28 сентября
  • 0

Уже півроку багато українців працюють вдома. Перейти на віддалену роботу їх змусила епідемія COVID-19, яка спалахнула у світі на початку цього року. У квітні Верховна Рада внесла поправки до Трудового кодексу, щоб легалізувати дистанційну працю, однак низка аспектів потребують додаткового врегулювання. Саме тому депутати пропонують ухвалити закон № 4051, який унормує віддалену роботу. Що в проєкті і як працюється українцям дистанційно, дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю.

Третина дистанційників задоволені

За даними соціологів, близько 36% українців під час карантину перейшли на роботу з дому. Працювати віддалено змогли ІТ-компанії, рекламні, маркетингові агенції тощо. Опитування роботодавців свідчить, що дистанційна робота не вплинула на продуктивність праці: вона залишилась такою ж і навіть вищою. Згідно з дослідженням одного з українських кадрових порталів, лише 19% роботодавців поскаржились на погіршення якості праці.

«Якщо взяти весь масив опитаних, 37% сказали про те, що хотіли б працювати віддалено і далі, тому що це зручно й економить час; 21% зазначили, що хочуть працювати вдома, поки остаточно не мине загроза вірусу. Хочуть повернутись до офісу 19%, а 15% не проти повернутися, якщо роботодавець вживатиме додаткових заходів із охорони здоров’я», – розповіла експертка з ринку праці Юлія Дрожжина.

Звичайно, є сфери, які не можуть піти у віддалений режим. Це виробництва, більшість магазинів і закладів харчування. Водночас багато галузей можуть дозволити своїм працівникам самим вирішувати, як працювати, але не роблять цього. Не в останню чергу тому, що в компаніях не налагоджена система віддаленої роботи і немає чіткого законодавчого регулювання. Змінити ситуацію може законопроєкт № 4051.

Дистанційна VS надомна праця

Особливість законопроєкту № 4051 в тому, що він чітко розмежовує поняття «дистанційної» та «надомної» роботи. Відповідно до закону, під час дистанційної роботи людина сама обирає, де і за яким графіком працювати, сама відповідає за безпеку умов праці. Іншими словами, вона може працювати вдома, в парку, кав’ярні чи навіть на пляжу.

Надомна робота, навпаки, передбачає, що людина працює за графіком компанії, але поза офісом у чітко зафіксованому місці. Це може бути житло чи інше місце, яке роботодавець забезпечує всіма необхідними для роботи технічними засобами. Згідно із проєктом, змінити місце надомної роботи можна лише за згодою керівництва. 

«Законопроєкт пропонує механізм ознайомлення дистанційних працівників із документами за допомогою обміну через інформаційно-комунікаційні системи. Якщо працівник допускатиме певні порушення обов'язків, роботодавець зможе в односторонньому порядку скасувати право виконувати роботу дистанційно», – прокоментувала проєкт юристка Валерія Савчук.

Варто зауважити, що законопроєкт передбачає окремі трудові договори про надомну чи дистанційну роботу, типову форму яких затверджує центральний орган виконавчої влади. На думку деяких експертів, цей пункт потребує доопрацювання, оскільки складно типізувати всі нюанси відносин між працівниками і роботодавцями.

Гнучкий графік і переваги для батьків

Законопроєкт дозволяє поєднувати роботу в офісі із дистанційною. Наприклад, три дні – в офісі, два дні – вдома. Таку модель багато експертів розглядають як цілком перспективну в сучасних реаліях. Графік комбінованої роботи погоджується із працівником і закріплюється у трудовому договорі. Щоб гарантувати безпеку праці, керівник має право отримати інформацію, де виконуватиме роботу працівник.

Проєкт також уможливлює гнучкий графік роботи, якщо на це погоджуються працівники і  підприємство. Тобто людина може сама встановлювати початок та кінець свого робочого часу, «за умови дотримання відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом встановленого облікового періоду». Керівництво зі свого боку може також перевести компанію на гнучкий режим, але має повідомити про своє рішення працівників щонайпізніше за 2 місяці до початку.

Важливим пунктом закону є право батьків із дітьми до 3 років працювати дистанційно. Більше того, у разі медичних показань батьки можуть працювати віддалено, доки дитині не виповниться 6 років. Утім, лише за умови, що роботу можна виконувати віддалено і компанія має для цього ресурси і засоби.

Закон також дозволяє перейти на дистанційну роботу (строком до 2 місяців), якщо працівник зазначає в офісі дискримінації (за статевою чи іншими ознаками).

Гарантування прав працівників

Автори законопроєкту вважають, що його ухвалення позитивно вплине на ринок праці. Усуваючи правові колізії, він сприятиме детінізації ринку праці. Адже роботодавці зможуть офіційно оформлювати віддалених співробітників.

«Грамотне вдосконалення трудового законодавства може стимулювати переведення великої кількості співробітників із роботи за договорами цивільно-правового характеру на повноцінні трудові відносини з роботодавцем. Це забезпечить більшу захищеність співробітника у трудовому процесі», – вважає голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

Таку ж думку має співавторка законопроєкту Євгенія Кравчук. На її думку, цей закон має перспективу і поза коронавірусним контекстом.

«Удосконаливши трудове законодавство, ми посилимо захист працівників і дамо роботодавцям можливість офіційно оформлювати віддалену роботу. І навіть після подолання пандемії коронавірусу вона може лишитися світовим трендом», – переконана Кравчук.

Експерти погоджуються, що удосконалення трудового законодавства посилить захист працівників. Можливість обирати дистанційну форму роботи підвищить стресостійкість співробітників і стимулюватиме компанії до більшої цифровізації.

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости