Мы в соцсетях

Ми живемо у степовій зоні, яка із року в рік страждає від діяльності людини. Причинами поступового зникнення степового ландшафту з його різноманіттям є розорювання земель, пожежі, застарілі підходи в лісовому господарстві. Восени і навесні ситуація погіршується і у населених пунктах через масове спалювання листя. Про екологічну ситуацію у нашому регіоні та альтернативи щодо її поліпшення ми попросили розповісти голову Донецької регіональної організації Всеукраїнської екологічної ліги Олексія Бурковського.


- Олексію Петровичу, як спалювання рослин впливає на екологію та здоров’я людей?
- Пали є одним із провокаторів найгострішої екологічної проблеми – зміни клімату. Головний фактор небезпеки - не зміна температури повітря, а дефіцит води. Через випал зникає захисний шар відмерлої рослинності, що слугує екраном від сонячних променів та ізолятором вологи в ґрунті. Гине велика кількість насіння, не формуються органіка та гумус, які є ключовим фактором накопичення вологи в ґрунтах. Як результат, завдається удар по водному режиму місцевості.


Існує стереотип: якщо спалити траву, то наступного року вона ростиме краще. Так не слід робити, бо це зменшує родючість ґрунтів. Якби рослинність протягом тисячоліть кожного року вигорала, а не перегнивала, то чорнозем не сформувався б взагалі. Окрім флори, страждає і фауна. Знищується значна кількість корисних організмів, особливо запилювачів, котрі допомагають у аграрній діяльності, зокрема, джмелів та інших диких бджолиних видів, які є ефективнішими за домашню медоносну бджолу. Вони населяють сухостій, роблять гнізда у крупностебельних травах і гинуть під час штучних пожеж.. Серед природоохоронців існує думка, що розповсюдження популяції кліщів у останні роки є фактором порушення балансу, тобто через пали зникають види комах, котрі їх знищують. Наприклад, мурахи, які не полишають мурашника під час пожежі, в той час як кліщі можуть перечекати полум’я у земляній тріщині.


Окрема тема – проблема весняних палів. У цей час гине велика кількість тварин, особливо молодняк, згорають пташині гнізда з кладками яєць. Зменшення чисельності тварин зводить нанівець екологічний баланс. До того ж спалювання листя та сухостою є порушенням закону про захист атмосферного повітря, оскільки шкодить здоров’ю людей. Рослини відіграють роль фільтрів і у населених пунктах поглинають велику кількість важких металів. Усе накопичене ними перетворюється на безпечну для людей органіку та потрапляє в землю. Але якщо спалювати рослини, то все накопичене повернеться в атмосферу.


- Охорона природи передбачена законодавством України, а за забруднення повітря можна понести як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Зараз йде підготовка до другого читання проєкту закону України щодо посилення захисту лісів, запобігання пожежам на землях лісового та водного фонду. Чи потребує він доопрацювання?
- Цей законопроєкт набагато прогресивніший, ніж попередні.. Проблема в тому, що сьогодні є штрафні санкції за підпали, але обмежене коло тих, хто може їх накладати: громадські та державні екоінспектори, єгеря у мисливських господарствах. Правоохоронні органи можуть притягнути порушників до відповідальності лише у межах населених пунктів. Нововведення розширить повноваження адміністративної комісії на штрафування у межах територіальної громади та надасть право поліції штрафувати за випал рослинності будь-де. На жаль, в цьому законопроєкті не передбачені повноваження для ДСНС. Ми з колегами звернулись до Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, щоб право складати протоколи на порушників було і у працівників ДСНС та державної служби природоохоронного фонду. Тепер чекаємо на результат.


- Які кроки, на Вашу думку, потрібно зробити для вирішення проблем природоохорони, зокрема, проблеми спалювання рослин?
По-перше – одним з найголовніших напрямків природоохоронної діяльності є створення об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема заказників. Часто людей водять в оману, що, створивши заказники, там нічого не можна буде робити. Але це не заповідник. На території заказника дозволено традиційне землекористування: випас худоби, сіножаті, збір грибів та ягід, однак заборонені оранка та будівництво. Природоохоронні об’єкти місцевого значення допоможуть захистити природу від неправомірних дій.
По-друге, на благо району та країни взагалі потрібно удосконалювати нормативно-правову базу щодо захисту природи та працювати над здійсненням покарання для порушників.


По-третє, важливо виховувати змалку любов і повагу до рідного краю. Гірше за екологічну неосвіченість я вважаю байдужість. Багато хто обурюється випалами, але нічого не робить, тільки очікує, чи дійде полум’я до оселі, чи ні... Багато пожеж можна зупинити на початку. Потрібно боротись зі стереотипами та лінню. Коли накопичення бур’янової рослинності заважає випасу великої рогатої худоби, доречніше робити викоси, але частіше лінь перемагає, і люди просто підпалюють траву.
Що стосується прибирання листя та сухостою на власній ділянці, то утворення перегною – зовсім не марна витрата сил та часу. На своєму городі я не спалюю рослинні залишки вже протягом 12-15 років. Для сільської місцевості не є проблемою на городі розміром 30 соток залишити 5-10 квадратних метрів, щоб створити компостну яму чи «купу». Якщо листя забагато, його можна використовувати для утеплення троянд та інших теплолюбних рослин, або прикопати, щоб воно утилізувалося природним шляхом.
- Яким чином Ви інформуєте людей та популяризуєте природоохоронну діяльність? Чи можуть пересічні громадяни приєднатися до такої роботи?
- Всеукраїнська екологічна ліга та особисто я взаємодіємо з різними організаціями, закладами і громадськістю. Значну частину посідає робота з екологічної просвіти та виховання: ми створили два повнометражні науково-популярні фільми, готуємо статті та публікації в соцмережах, організовуємо екскурсії. Окрім цього, ми бачимо потенціал для зеленого та сільського туризму, наприклад, через участь у проєкті «Екологічними стежками рідної країни». З сьогоднішніми реаліями та карантинними обмеженнями це чудовий вихід.


Кожна нація відповідає за свою природну спадщину. Проблема лише в тому, що люди не помічають дива під ногами. На жаль, часто домінує зневажливе відношення до нашого природного ландшафту – степу, хоча степова екосистема багатша за кількістю видів, ніж лісова. Робота з її збереження є різноплановою, і кожен може знайти щось своє та приєднатись до нас. Зі мною можна зв’язатись через блог «EcoBlog of Olexiy Burkovskyy» в соціальній мережі Facebook, або написати на електронну пошту: ecologist@ukr.net

Автор:
 Pokrovsk.City
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости