Мы в соцсетях

Наші земляки. Пішов у вічність Микола Яцюк - науковець, краєзнавець, громадський діяч

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 02 июля
  • 0

23 травня 2021 року відійшла у вічність людина-епоха - Микола Миколайович Яцюк, з яким довелося кілька років поспіль жити і працювати.

Він народився 1959 року в Красноармійську. 1987-го закінчив Чернівецький державний університет за фахом «викладач історії та суспільствознавства». Працював учителем історії у школах Красноармійська, міському профтехучилищі, педагогічному коледжі, індустріальному інституті. В останні роки життя обіймав посаду старшого викладача кафедри історії і права, де викладав курс політології.

Про Миколу Миколайовича як науковця і краєзнавця свідчать його праці. За 35 років роботи він написав десятки наукових, науково-популярних і публіцистичних робіт. Основні з них: книги «Красноармійський район: Люди, історія, факти» (Донецьк, 2003, у співавторстві); «Красноармійський індустріальний інститут: Етапи історії і сьогодення» (Красноармійськ, 2009); «Вугілля кам'яне, люди золоті. До 20-річчя ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» (Київ, 2010, у співавторстві), статті, присвячені козаччині на території сучасної Донецької області та Покровського району. Учасник регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій. Багато часу Микола Миколайович приділяв вивченню подій лютого 1943 року в м. Красноармійське, навіть писав про них книгу.

Багато покровчан знають Миколу Миколайовича не лише як історика і краєзнавця, а й як людину, яка майже все життя присвятила розведенню голубів, - він був членом регіонального клубу голубоводів-аматорів. І не лише досить серйозно підходив до власної роботи та захоплень, а й був громадським діячем із активною життєвою позицією. 1989 року був обраний депутатом міської ради, неодноразово його включали до комісій при міській раді - з перейменування міста, вулиць, з питань національної та мовної політики тощо. Усім відомі інтерв’ю Миколи Миколайовича у місцевих ЗМІ про нагальні політичні та соціально-економічні проблеми міста, про події, що відбувалися в державі останнім часом.

У неспокійному 2014 році Микола Яцюк брав безпосередню участь в організації студентської спільноти міста в публічних заходах на підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. З 2017-го очолював громадську організацію «Наукове історико-краєзнавче об’єднання «Спадщина». 2020 року за вагомий внесок у розвиток Покровська та активну життєву позицію Микола Яцюк отримав відзнаку «За заслуги перед містом».

Коли заходить мова про Миколу Яцюка, здається, що я із ним був знайомий дуже давно. Насправді ж – лише неповні 7 років. Хоча перше знайомство із його працями відбулося приблизно 20 років тому. Це більш солідно, але є люди в Покровську, які знали Миколу Миколайовича набагато довше, були з ним друзями більш тривалий час. Чи були у нас дружніми відносини із Миколою Миколайовичем? Складно сказати. Скоріше, діловими - як у людей, котрі працюють в одному напрямку заради спільної мети. Однак від цього втрата не здається меншою, і мені дуже складно писати ці рядки.

Вкрай непросто зараз бути краєзнавцем у класичному розумінні цього слова, оскільки треба робити виклад матеріалу в академічному стилі, а емоції – через край. Адже мова йде про людину, яка зробила чимало заради становлення багатьох людей, й у тому числі мене, як краєзнавців. Мова йде про людину, яка була здатна і мала велике бажання підставити власне плече, аби допомогти кожному, хто мав намір пізнати у всесвіті історії та краєзнавства трохи більше, ніж написано в підручниках, методичних і дидактичних матеріалах до шкільного або університетського курсу.

Є такий поширений вислів, що незамінних людей немає. Однак до кого зараз звернутися за порадою, якщо виникла проблема? Із ким розробити стратегію розвитку тієї чи іншої спільноти, громади в тому чи іншому напрямі? Не знаю. Мабуть, що ніхто не знає…

Вперше мені довелося побачити Миколу Миколайовича 2014 року, коли частина викладачів Донецького національного технічного університету переїхала з Донецька до Красноармійська - сучасного Покровська. В їхніх лавах був і ваш покірний слуга. Тоді ніхто не знав, наскільки довго донецькі викладачі «затримаються» у Красноармійську. Перша реальна зустріч зі старшим викладачем Красноармійського індустріального інституту Миколою Яцюком у асистента Донецького національного технічного університету Павла Белицького… залишилася непоміченою. Коротке вітання в коридорі – більш нічого. Тоді я вже знав, якими питаннями займається історик Микола Яцюк у науковому середовищі. Його нариси та статті були відомі тим, хто бодай робив спроби розгорнути пошуки з історії міста, району. Я такі спроби робив уже кілька років. Однак для того, щоби ближче познайомитися із цією людиною, мав сплинути деякий час.

Навесні 2015 року з’явилася така нагода – саме тоді розпочалася робота над книгою з історії Красноармійська під робочою назвою «Етюди про старе місто» (редактор-упорядник – В.Кордюков, авторський колектив – В.Кордюков, С.Луковенко, П.Белицький, М.Яцюк, О.Товберг). У Миколи Миколайовича тоді була дуже цікава роль: зробити звичайних розповідачів – істориками, адже лише він один серед авторів видання був істориком в академічному сенсі. У кожного із авторів тоді вже був свій досвід роботи у краєзнавстві, - не менше десятка робіт різного ґатунку, а у декого – навіть плани на віддалену перспективу та власні погляди на справу, якою вони займаються. Перша, робоча версія книги була зверстана дуже швидко. Але, на мою скромну думку, саме завдяки Миколі Миколайовичу ця книга стала цікавою не лише краєзнавцям-аматорам, а й дослідникам. Це були місяці інтенсивної роботи із постійними поясненнями, чому саме так писати треба, а інакше – аж ніяк. Вважаю, що з цим завданням Микола Миколайович впорався більш ніж блискуче.

Паралельно із редагуванням і версткою книги йшла робота над низкою проєктів. Саме тоді авторський колектив книги був гідно представлений у проєкті телекомпанії «Орбіта» «Любимый город», присвяченому, як і книга, 140-річчю Красноармійська (дата, що затверджена офіційно, зараз піддається сумніву у краєзнавчому середовищі). На виконання пакету законів «Про декомунізацію» 2015 року було створено комісію з перейменування міста, його вулиць, і Микола Яцюк став одним із активних членів цієї комісії.

Однак головним проєктом останніх років життя Миколи Миколайовича, на думку автора цих рядків, було створення і підтримання у діючому стані наукового історико-краєзнавчого об’єднання «Спадщина». Про початок роботи нового інституту громадянського суспільства було оголошено у грудні 2015 року, і вже навесні 2016-го члени організації виступили на науковій конференції «Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції». Із самого початку Микола Яцюк входив у правління наукового об’єднання, а з 2017 року став його головою.

Головна мета будь-якої громадської організації – активна участь у суспільному житті міста, району тощо. Краєзнавство як феномен завжди розпочинається із зацікавленості тим чи іншим питанням розвитку рідного краю, а завершується – як громадська діяльність. Видання книг, підготовку статей можна вважати суспільно значимими діями. Але як краєзнавцю розвиватися далі? Микола Миколайович рекомендував займати активну позицію в суспільному житті міста, і завдяки його порадам члени «Спадщини» обиралися до громадської ради при виконкомі міськради. До останнього дня брав активну участь у житті міста і Микола Яцюк. Один із напрямів його діяльності – обґрунтування необхідності увічнення пам’яті козацьких часів на території Покровської ТГ. Микола Миколайович довів, що у Покровську має бути відкритий монумент, присвячений запорізьким козакам, які одними з перших заселили територію сучасного Покровського району після нашестя монголо-татар.

За весь час мого знайомства із Миколою Миколайовичем лише одного разу бачив його схвильованим, розлюченим. Більш за все у краєзнавстві він не любив чвар і з’ясування стосунків. Саме це і стало причиною згаданого вище вибуху емоцій. Адже усі знали його як спокійного і врівноваженого колегу, який мав ледь не унікальну здібність тверезо мислити, мати холодний розум у будь яких умовах, навіть, коли «світ руйнується, і всі навколо киплять від надлишку емоцій».

Багато людей, які знали Миколу Яцюка, наголошували на його мудрості, виваженості, чесності та порядності, бажанні допомогти у справі, в якій він сам був професіоналом. Саме цього, мабуть, буде бракувати нам без Миколи Миколайовича…

Автор:
 Павло Белицький
Комментарии:

Выбор редакции

Последние новости