У квітні весь культурний світ відзначає день народження Сергія Прокоф’єва – геніального композитора, диригента та піаніста, нашого земляка, сина української землі. У Німеччині, Англії, Італії, Австрії та багатьох інших країнах світу музику Сергія Прокоф’єва, його опери та балети, зокрема такі шедеври, як «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка», знає кожна дитина, але мало кому відомо, що композитор родом з Донеччини.

Сергій Прокоф’єв народився у селі Сонцівка Покровського району 23 квітня 1891 року. Батько майбутнього композитора Сергій Олексійович був управителем маєтку поміщика Сонцова, мати викладала у місцевій церковно-приходській школі (нині це музей Прокоф’єва) і займалась вихованням сина, займалась з ним музикою, іноземними мовами.

Талант хлопчика проявився у ранньому дитинстві: не було й дня, щоб він не підходив до рояля і не намагався імпровізувати. Вже п’ятирічний Сергійко писав невеликі музичні твори: вальси, рондо, пісні, зокрема «Індійський галоп» - першу п’єсу для фортепіано.

У тринадцятирічному віці Сергій Прокоф’єв вступив до Петербурзької консерваторії, його вчителями були М.Римський-Корсаков, Я.Вітолс, А.Лядов, Г.Єсипова та інші видатні композитори і педагоги. Молодий музикант уважно вивчав світову спадщину, жадібно вбирав нові віяння в музиці й наполегливо шукав власний шлях у мистецтві. У 1918 році амбітний композитор Сергій Прокоф’єв виїхав до США, звідки почав активно гастролювати Францією, Німеччиною, Англією, Італією, Іспанією. Поступово ім’я Прокоф’єва долучається до знаменитих імен західного творчого світу. Він спілкується з талановитими художниками Пабло Пікассо, Анрі Матіссом, актором Чарлі Чапліним, композитором-новатором Сергієм Рахманіновим.

У творчості Сергія Прокоф’єва настає період розквіту. Сповнений потужної енергетики та динамічності балет «Ромео і Джульєтта», що його маестро написав у 1935-1936 роках, став видатним досягненням світового мистецтва. І сьогодні цей музичний твір виглядає настільки гармонійно і досконало, що важко повірити, що у 1935 році музика Сергія Прокоф’єва була визнана «нетанцювальною, несценічною, немислимою для театру».

Кінець 30-х – початок 40-х років відзначається новим творчим злетом. Композитор майже одночасно працює над сонатою для скрипки та фортепіано, лірико-комічною оперою «Заручини у монастирі», балетом «Попелюшка». Однак робота над цими творами була перервана Другою світовою війною. Сергій Прокоф’єв з родиною евакуюється спочатку до Нальчика, потім до Тбілісі. І хоч його хвилюють невтішні вісті з фронту, композитор наполегливо й натхненно працює. Результатом цього стала лірико-психологічна і героїчна опера «Війна і мир» за романом Л.Толстого – одне з визначних досягнень у творчості митця.

Протягом 40 років Сергій Прокоф’єв геніально проявляв себе майже у всіх жанрах, і у симфонічному її порівнюють із творчістю таких велетнів, як Малер, Брукнер, Шостакович, в оперному – з Мусоргським, Пуччіні, Штраусом, Вагнером. Неоціненний його внесок у розвиток українського та світового мистецтва, адже він залишив величезну творчу спадщину – 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній, 9 фортепіанних сонат, 5 фортепіанних концертів, 2 скрипкових, 2 віолончельних концерти, 6 кантат, ораторію, 2 вокально-симфонічні сюїти, фортепіанні п’єси, п’єси для концерту тощо.

У масштабах музичного всесвіту музика Прокоф’єва – це окрема галактика, що висвічує й захоплює нас своїм неповторним сяйвом, вражає оригінальністю музичної мови, яскравою театральністю. Його життя – так само яскраве і непересічне, як і його творчість. Він один з небагатьох митців, який насмілився повернутися на оновлену революційними бурями батьківщину і здобув гучне визнання. При цьому він зумів залишитися бажаним і виконуваним композитором в Європі і Америці.

У житті Сергія Прокоф’єва траплялись містичні збіги: він помер в один день зі Сталіним, тому смерть майстра відійшла на «п’ятий план». Усім було не до нього. Але час все розставив по своїх місцях. На вшанування пам’яті Сергія Прокоф’єва відкриваються меморіали, проводяться музичні конкурси і концерти, його ім’я дають навчальним закладам та культурним центрам.