Аварія на ЧАЕС назавжди увійшла не тільки в літопис нашої країни - з неї розпочався літопис моєї родини, котра пов'язана з чорнобильською катастрофою. Серед усіх чудес світу найбільше чудо - це людина і її кохання. Моїм батькам судилося зустрітися.

Вона. Сім’я матері мешкала у Могильовській області, у білоруському селі Корма-Пайки. Чорнобильське лихо змусило дідуся з бабусею негайно виїжджати: родина була велика: п'ятеро дітей, найменшому 6 років. На той час у них гостювала бабусина сестра з родиною, яка жила у селищі Гродівка. Від’їжджаючи додому, вона забрала найменшого Славка з собою. Незабаром до України переїхала і вся родина, залишивши все своє добро. З собою взяли лише особисті речі, документи та старий альбом із фотографіями.

Він. Татко народився і виріс в Україні. Його батько росіянин одружився на українці Лідії та оселився з сім'єю у Гродівці. Батько вже на той час отримав освіту, працював на шахті.

Зустріч була неминучою. Батько побачив маму з-за паркана іще здалеку. Це було кохання з першого погляду. Воно увірвалася в життя, як вихор, як благодатна злива, після якої виростають на землі дивовижної краси квіти; як весна, що паморочить голову п’янкими пахощами пробудженої природи і підносить окрилену душу в небесну височінь – до сонця, до зірок.

Батьки почали зустрічатися. Однак є у коханні свята і будні. Літо скінчилось, мама поїхала на навчання. Протягом майже п’яти років тривало романтичне листування. Батьки писали одне одному листи, зустрічалися на канікулах та під час відпусток.

27 квітня 1991 року вони одружилися. Тільки жити разом вони стали майже через рік, адже мама закінчувала педагогічний університет. Потім народилась моя сестричка Катерина, а через 10 років з'явилася на світ і я.

Батько навмисно вибрав для нас величні імена: Микола, який царствує зі Світланою, а поруч принцеси Катерина та Єлизавета. Сила почуттів моїх батьків пройшла перевірку часом: вони вже відсвяткували срібне весілля.

Наша родина сильна взаємодією всіх її членів, доброзичливістю, взаєморозумінням, взаємопідтримкою. Я шаную і поважаю своїх батьків, свою сім’ю як спільноту рідних душ, оберіг від зради, самотності і біди.

Єлизавета Касьянова, Гродівка