Напрочуд цікавим, і в той же час надзвичайно складним був життєвий шлях нашого земляка, почесного ветерана України Михайла Андрійовича Глобенка. Він пройшов полум’я Другої світової війни, зробив великий особистий внесок у розвиток міста у часи післявоєнної розбудови, віддано служив державі і нині є прикладом стійкості, принциповості та справжнього чоловічого характеру.
З Михайлом Андрійовичем ми знайомі майже 10 років. Увесь цей час він дивував нас чудовою пам’яттю. Ніколи не забував не лише про професійне свято журналістів, а й про наші дні народження - завжди телефонував, вітав, зичив дожити до його літ і не старіти. Побажання дуже щедрі, адже невдовзі, 21 вересня, ветеран відзначатиме 98 років.
Його завжди цікаво слухати. Незважаючи на поважній вік, генерал-майор у відставці всякчас має у запасі непересічну життєву історію про бойові подвиги, повоєнні роки, чи просто повчальну оповідь про солдатську дружбу або громадянський обов’язок. Він слідкує за подіями у місті та державі, має власну думку щодо політичних процесів.
Як справжній офіцер, Михайло Глобенко надзвичайно пунктуальний, вимогливий до себе і оточуючих. Не раз діставалось нам „на горіхи” (звичайно, по-батьківські, жартуючи), коли, через зайнятість, не встигали завітати до нього в умовлений час. Ось і цього разу, поспішаючи у гості до ветерана, аби привітати його з Днем визволення Донбасу, ми хвилювалися, запізнюючись на кілька хвилин.
Та Михайло Андрійович зустрів делегацію щирою посмішкою. Заступник Покровського міського голови Юрій Третяк, помічник народного депутата Є.Б. Гєллєра Олександр Ухов, начальник управління соціального захисту населення Ірина Бонзюх, військовий комісар Валерій Бєляєв привітали фронтовика зі святом, вручили квіти і подарунки. Далі ми уважно слухали розповідь про переможні марші й прикрі поразки, фронтову дружбу і тяжкі поранення. Ветеран підкреслив, що війна – це страшна біда, і побажав усім, щоб у Донбасі нарешті запанував мир.
