В Україні розвиваються послуги для потерпілих від насильства жінок,

                             першою на допомогу приходить поліція

Коли здається, що виходу немає

Настя (ім’я змінено) приїхала до Маріуполя з невеликого містечка Докучаєвськ, де закінчила кулінарне училище. Познайомилася з Миколою (ім’я змінено). «Це було кохання», – згадує Настя. Згодом молоді вирішили жити разом у квартирі хлопця. Настя завагітніла і, здавалося, на неї чекає світле сімейне майбутнє. Та через якийсь час хлопець почав принижувати дівчину, навіть піднімати на неї руку. Спочатку Насті здавалось, що це більше не повториться. Вона переконувала себе, що все зміниться. Врешті, боялась лишитись сама з дитиною. Проте хлопець продовжував ображати та бити дівчину.

Сварка, що сталась між Миколою та Настею того вечора, була не першою. Але цього разу молодий чоловік просто виставив Настю за поріг, простіше кажучи – вигнав з дому. Опинившись на вулиці посеред ночі, на восьмому місяці вагітності у місті, де немає рідних, Настя пішла шукати захисту до церкви, але почула пораду звернутися до поліції, мовляв, «там допоможуть»…

Лейтенант Станіслав Калашников – інспектор роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Маріуполі. Йому 31 рік, останні півтора роки служить у поліції. Він міцної статури, майстер спорту, за плечима дві вищі освіти - юридична та економічна. Станіслав розповідає, що майже кожної зміни трапляються випадки, що так чи інакше пов’язані з домашнім насильством. Після приїзду представника влади на місце правопорушення кривдники, як правило, усвідомлюють, що чинять злочин. Якщо ситуація повторюється, то кривдника можуть забрати до відділку і протримати до трьох годин. Якщо сторона, яка викликала поліцію, відмовляється написати заяву, після профілактичної бесіди його відпускають, але беруть, як то кажуть, на олівець.

Саме Станіслав Калашников допоміг Насті. «Нас викликали представники церкви. Суть проблеми була у тому, що молода жінка не хотіла покидати приміщення. Заспокоїти її було непросто. Але відчувши, що поліцейські насправді хочуть допомогти, вона пішла на контакт, – розповідає Станіслав. – У мене є сім’я, троє діточок. Отже не тільки за службовими обов’язками, але і за власним досвідом я знаю, як важливо жінці, котра чекає на дитину, мати емоційну підтримку у складній ситуації. Крім того, ми із колегами пройшли інтенсивне навчання щодо дій поліції у ситуації домашнього насильства».

Настя довірилася поліцейським, все розповіла. Станіслав Калашников переконував її написати заяву на батька майбутньої дитини. Однак у відповідь почув знайомі фрази-кліше зневірених жінок, які потерпають від насильства в родині: «Не треба. Він виправиться, слід просто трохи зачекати».

Ситуація загострювалася: з одного боку, у церкві не могли залишити Настю, а з іншого – куди її везти? Правоохоронці розуміли, що піти постраждалій нікуди: мати далеко, співмешканець вигнав. За словами Станіслава, кинути напризволяще дівчину у такій ситуації вони не могли. Дзвінки до соціальних центрів, що надають допомогу людям, які опинились у скрутному становищі, не мали успіху, всюди треба чекати. Один з патрульних вже телефонував своїй жінці, аби хоч на пару ночей прихистити дівчину, коли його напарник таки зв’язався з благодійною організацією, де змогли надати необхідну допомогу. Поліцейські відвезли Настю туди, де були затишок, спокій, дах над головою. Страшно навіть уявити, що могло статися з молодою дівчиною, якби поруч не опинились поліцейські. Тепер Настя з особливою довірою ставиться до правоохоронців.

Але тут має бути висновок не тільки для нашої героїні, але й для багатьох інших жінок. Насильство у будь-якому зі своїх проявів – фізичне, психологічне чи економічне – не має права на існування. Тим більше, якщо мова йде про насильство над вагітною, бо в цьому випадку чоловік проявляє агресію по відношенню до жінки і до майбутньої дитини, на розвитку якої безсумнівно відіб’ється стан матері. Не можна терпіти насильство, потрібно, не вагаючись, звертатися по допомогу!

Час наводити порядок, а сміття виносити

За даними Мінсоцполітики, щорічно в Україні реєструється близько 100 тисяч звернень з приводу насильницьких дій у сім'ях. За неофіційною статистикою, кожна четверта українка у віці 15–49 років за своє життя принаймні раз постраждала від фізичного чи сексуального насильства. І лише кожна третя звертається по допомогу. Однією з причин цього є стереотипи, що домашнє насильство – це «сміття, яке не слід виносити із хати». Через глибоко вкорінені уявлення про традиційні ролі жінок та чоловіків домашнє насильство часто вважається «внутрішнім питанням», у яке не повинні втручатися поліція, працівники соціальних служб, сусіди та родичі. На жаль, така життєва позиція призводить до «замороження» проблеми, і жінка залишається наодинці із своєю бідою.

Кожна людина має право на щасливе майбутнє. Треба лише спробувати сказати: «Досить! Насильству немає виправдання». Саме такий девіз має інформаційна кампанія, що втілюється у рамках спільного проекту ООН «Жінки» та ПРООН «Відновлення управління та сприяння примиренню у постраждалих від кризи громадах України» за участю міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» та фінансової підтримки Європейського Союзу.

Жінки, не дозволяйте нікому принижувати та ображати себе! І в жодному разі не мовчіть! Як би не було складно, полишайте відчай, сором, намагайтеся йти вперед, пам’ятаючи, що поліція і велика кількість громадських та благодійних організацій завжди готові прийти на допомогу.

Куди звернутись за допомогою

Досвід показує, що тільки спільними зусиллями можна зменшити випадки насильства, головне - не бути байдужим. У разі виникнення небезпеки одразу телефонуйте у поліцію 102 – це шанс врятувати власне або чуже життя. Якщо ви стали жертвою фізичного, сексуального або іншого насильства, можна анонімно звернутися за допомогою на Всеукраїнську гарячу лінію: 0-800-500-335, або короткий номер 386. У кожного є шанс розірвати існуюче коло насильства.

На обласному рівні діють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У Луганській області: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 41. тел.: (06452) 3-31-33, e-mail: [email protected]; у Донецькій області: м. Слов’янськ, вул. Вольна, 7а, тел.: (0626) 66-49-85, e-mail: [email protected].