1 грудня виповнюється 140 років від дня народження видатного українського композитора, педагога, диригента, фольклориста, громадського діяча Миколи Леонтовича та 40 років з того часу, як його почесне ім’я носить музична школа нашого міста. Цього року вона знову щиро розчинила двері для гостей з нагоди святкування цієї дати. До Покровська завітали викладачі та адміністрація музичних шкіл з Білицького, Авдіївки, Новогродівки, Селидового, Українська.

У кабінеті-музеї школи завідувач теоретичного відділу А.І. Скрипкарь повела гостей у подорож в далеке минуле, у епоху, наповнену гудками паровозів, криками візників та свистками приставів. Усі відчули атмосферу того часу, дізнались про історію виникнення міст, в яких працював та писав свої геніальні твори Микола Леонтович.

Друга частина заходу проходила у срібній залі центральної міської бібліотеки імені Тараса Шевченка, котра віднедавна перетворилася на справжній культурний центр Покровська. Для гостей та творчої інтелігенції міста був підготовлений концерт з обробок народних пісень великого маестро та його духовних творів.

Життя Миколи Леонтовича – це яскрава сторінка музичної історії України. Його хорові обробки – оригінальне та новаторське явище тогочасної культури, а життєвий шлях – типовий для людини критичної пори, коли вирішувалася доля країн та народів. Сьогодні про Леонтовича знають більше, ніж на рубежі ХІХ-ХХ століть. Його пісні співають у США та Канаді, Голандії та Франції, Англії та Німеччині, скрізь, де є українські громади.

Леонтович був одним з небагатьох народних учителів в Україні, які в шкільній практиці використовували триголосний спів. Знавець старовинної хорової літератури, він добре опанував київський, подільський та інші розспіви, мелодику яких наближав до народних зразків. Обмежившись у своїй творчості майже виключно пісенним жанром, Микола Дмитрович розкрив і підняв його до інших жанрів професійної  композиторської творчості з перспективою подальшого розвитку.

З галузі переважно камерної музики пісня поступово переходила в галузь концертної  практики, що орієнтується  на масового слухача. Найяскравішим представником цього напряму був Микола Леонтович, а далі за ним пішли представники молодої української композиторської школи П.Козицький, М.Вериківський, М.Коляда. Звертаючись до народної творчості, вони черпали з неї теми, зміст і художні образи.

Леонтович це нове слово сказав своїми «Щедриком», «Дудариком», «Прялею»; піснями «Піють півні», «Зашуміла ліщинонька», «Женчичок-бренчичок». Взагалі музично-творча спадщина Леонтовича – це понад 100 розробок українських народних мелодій і 4 твори на оригінальні теми: хори «Льодолом», «Літні тони», соло з хором у супроводі фортепіано «Легенда» та «Моя пісня», фрагменти незакінченої опери до дитячої казки Б.Грінченка «На русалчин Великдень». І все ж джерелом високого натхнення для Миколи Леонтовича була народна українська пісня.

Сучасна хорова українська музична культура може пишатися таким самородком, яким є Микола Леонтович. У день народження композитора у Покровську та всюди, де він жив і творив, проводяться урочисті концерти та фестивалі, присвячені пам’яті митця. І не заросте тропа до його творчості.