У кожного з нас є скорботні місця, де ми вшановуємо пам’ять своїх рідних, дорогих серцю людей, близьких та знайомих. І у нашому селищі Удачне є таке місце, куди приходиш, аби пригадати минуле, звірити своє життя або й отримати прощення.
Люди йдуть на цвинтар, щоб віддати данину померлим, привести у порядок могили не лише своїх родичів, а й тих людей, котрі прожили у селищі все своє життя, але залишились з якоїсь причини без догляду. Так сталося, що й у наших родичів Меренкових зруйнувались хрести.
Валентина Василівна та її син Володимир усе своє життя працювали у «Сільгосптехніці». Слава про це підприємство йшла далеко за межі Донеччини, воно надавало роботу багатьом мешканцям селища, мало дружній колектив, виховувало молодь у любові до праці і людей. Його працівники і зараз допомагають одне одному. Тож і цього разу всі відгукнулись на побудову пам’ятника. Приєднались також сусіди, однокласники Володимира, усі небайдужі, навіть ті, хто й не знав померлих.
Доброзичливість і підтримка людей завжди піднімає дух на добрі починання. Наша громада зробила невелику, але добру справу і не збирається зупинятися, бо є й інші могили, що потребують упорядкування. А нас переповнює почуття гордості за односельців. Щира подяка вам, шановні, від нашої сім’ї за людяність, за те, що у такий скрутний час не розгубили доброти та чуйності. Мирного вам неба, міцного здоров’я, довгих років життя.
Л.С. Мартиненко, О.А. Меренкова, сел. Удачне
