6 січня українська спільнота відзначає ювілейні дати з дня народження видатних українських поетів.

6 січня виповняється 120-річчя від дня народження українського поета Володимира Сосюри, одного з найтонших ліриків минулого століття. Воїн, учасник революції під проводом УНР, він є одним з найвідоміших вітчизняних майстрів пера, котрий писав про кохання, любов до рідної країни.

Цього ж дня було б 80 років Василю Стусу, котрий відноситься до плеяди найкращих представників українського культурного руху ХХ століття. Він майстерно володів пером та підкріплював свої слова діями.

Покровський історичний музей пропонує всім небайдужим вшанувати пам'ять наших земляків та приєднатися до літературного флешмобу «Поетичні земляки – символи епохи», щоб нагадати: українська земля багата на талановитих митців.

Для участі у флешмобі необхідно:

- ознайомитися з творчістю поетів та обрати для себе один з їхніх творів;

- 6 січня розмістити обраний вірш разом із портретом поета з хештегом:

 #Літературнийфлешмобдо120річчяздня народженняВ.М.Сосюри»,

 або #Літературнийфлешмобдо80річчязднянародженняВ.С.Стуса»

у соціальній мережі Facebook.

Давайте разом згадаємо імена поетів, твори яких нікого не залишають байдужим.

                                                                 Василь Стус

                            Мов лебединя, розкрилила…

            Мов лебединя, розкрилила
            тонкоголосі дві руки,
            ледь теплі губи притулила
            мені до змерзлої щоки,
            сльозою темінь пронизала,
            в пропасниці чи маячні
            казала щось — не доказала.
            Мов на антоновім огні,
            не чув нічого і не бачив,
            в останньому зусиллі зміг
            збагнути: все. Тебе я втрачу,
            ось тільки заверну за ріг.

                                             Володимир Сосюра

                                     * * *

           Ой сніги мої, сніги
           срібні та пухнасті,
           наче все, що навкруги,
           потонуло в щасті.
           Діаманти, де не глянь,
           скрізь переді мною
           розкидає осіянь
           щедрою рукою.
           Може, й я за дні туги
           потону у щасті…
           Ой сніги, мої сніги,
           срібні та пухнасті!