В Україні подорожчає доставка газет і журналів. «Укрпошта» знову підвищує розцінки, мотивуючи збитковістю цієї послуги. Представники редакцій б’ють на сполох – латаючи свої економічні дірки, державний поштовий монополіст буквально вбиває друковану пресу. У дебатах газетярів і поштовиків вже практично не залишилося слів для конструктивного діалогу. Тож чого чекати далі?

За чий рахунок модернізація?

Тарифна рада при Міністерстві інфраструктури затвердила поступове збільшення тарифу «Укрпошти» на передплату періодичних друкованих видань. Підвищення тарифів відбудеться в два етапи: на 24,7% з другого півріччя 2018 року і на 19,2% - з січня 2019 року. В «Укрпошті» відповіли, що нові тарифи затверджені з метою поетапного приведення ціни послуги до її собівартості, це дозволить знизити збитки компанії.

"Ми оновлюємо інфраструктуру - закуплені 8300 комп'ютерів, 279 нових автомобілів, що дозволить надавати більш якісні послуги", - зазначають у прес-службі «Укрпошти».

Збитковість на словах...

Нагадаємо, що це не перше підвищення тарифів. Нещодавно «Укрпошта» вже суттєво підіймала ціну на доставку видань. Поштовики повідомляють, що це дозволило компенсувати лише третину збитків від надання послуг з доставки періодичних друкованих видань під час передплатної кампанії-2017.

Разом з тим, говорячи про збитковість доставки газет і журналів, «Укрпошта» відмовляється надавати розрахунки, що демонструють, з чого складається собівартість доставки. Головні аргументи монополіста - підвищення мінімальної зарплати і подорожчання паливно-мастильних матеріалів. Проте «мінімалка» зросла на 18%, паливо подорожчало на 19%, а тарифи піднімають майже на 50%. Арифметика не сходиться.

На шляху в нікуди

- Вартість послуг «Укрпошти» в ціні щоденної газети вже становить 50%, - говорить менеджер інформаційного холдингу Сергій Охріменко. - Ми створили продукт, заплатили зарплату журналістам і іншим співробітникам, надрукували, привезли, а «Укрпошта» просто розвезла тираж - і бере собі половину. «Укрпошта» мотивує тим, що тариф збитковий. Останнім часом ці заяви повторюються регулярно – мало не кожні півроку. Але виходить біг по колу: тариф збитковий - підняли ціни, передплатників стало менше, тариф знову збитковий, знову треба підняти ціни. Це шлях в нікуди. Інший шлях - працювати над збільшенням обсягів продажу преси, «Укрпошта» чомусь не вибирає.

В результаті втрачається сенс передплати - людина авансує роботу листоноші, при цьому отримує не більш дешеву газету або журнал, а дорожчу, та ще й не завжди вчасно. Доставка кульгає на обидві ноги, але тарифи треба піднімати. Виникає питання: за що платимо? Читач в результаті відмовиться від передплати, адже не донесена газета - це в першу чергу імідж видання, а вже потім - пошти.

Наша пропозиція - ввести мораторій на підвищення тарифів на доставку до вироблення «Укрпоштою» стратегії щодо розвитку цієї послуги в портфелі всіх своїх послуг. У них вже є стратегія щодо розвитку кур'єрської доставки, виходу на ринок банківських послуг, а про даний напрямок нічого не говориться. Якби в «Укрпошті» сказали: ви даєте гроші, а ми модернізуємо доставку - переведемо машини з бензину на дешевий газ тощо - тоді можна було б погодитися. Адже покращиться сервіс - побільшає передплатників, у виграші будуть, образно кажучи, і журналісти, і листоноші. Тому, поки не з'являться конкретні кроки щодо поліпшення сервісу, дотримання термінів доставки, вважаю, що піднімати ціни - це згубно для галузі і призведе до зникнення передплати і друкованої преси в цілому, - підсумував Сергій Охріменко.

Зустріч газетярів і поштовиків: діалог „різними мовами”

Нещодавно у Краматорську за ініціативи Національної спілки журналістів України відбулася зустріч керівництва ПАТ «Укрпошта» з головними редакторами газет Донецької і Луганської областей. «Укрпошту» на цьому заході представляли перший заступник генерального директора з фінансових питань Олександр Чернявський і директор департаменту поштових послуг Сергій Гречко. Учасники зустрічі обговорили питання співпраці й наявні проблеми в партнерських відносинах редакцій друкованої преси і поштового відомства.

Сказати прямо, якихось особливих надій на конструктивний діалог, а тим більше на відміну або ж відстрочку подорожчання доставки преси, редактори друкованих ЗМІ і не плекали. Здавалося, що представники монополіста поштових послуг та газетярі живуть у різних світах. Перші говорили про необхідність придбання сучасної комп’ютерної техніки, великої кількості автомобілів для доставки вантажів (авжеж, потрібно ж конкурувати з Новою поштою!) і ні слова про покращення сервісу з доставки газет у село. Інші ж міркували про більш банальні речі – про елементарне виживання, адже тариф «Укрпошти» для більшості редакцій і зараз ледь посильний, а далі – страшно навіть подумати. Ще більше така риторика поштовиків дратувала на фоні тотального невиконання зобов’язань щодо якісної доставки видань.

- Нині в Україні не знайдеш, мабуть, жодної редакції друкованої газети, яка б не мала претензій до діяльності «Укрпошти». Але на Донеччині ця проблема – з розряду «аж кричить». Газети передплатникам не завжди доставляють вчасно або не доставляють взагалі (тижнями, місяцями!), – зазначив Олександр Кульбака, головний редактор газети «Вісті» (м. Слов’янськ). – Перш за все, багатьох редакторів обурює тарифна політика поштового монополіста. Хоча, треба визнати, ми не завжди маємо рацію, коли вимагаємо заморозити тарифи на доставку газет, адже не можна в умовах ринку зловживати державним регулюванням тарифів. Спроби «обдурити економіку» завжди приречені. І якщо відсутні державні компенсатори стримуваних (регульованих) тарифів, то така тарифна політика врешті-решт призведе до того стану, який ми, газетярі, починаємо спостерігати вже нині: «Укрпошта» не виконує (або виконує вкрай незадовільно) свої зобов’язання з доставки газет передплатникам. Якщо так триватиме й далі, то «Укрпошта» зробить усе для того, аби зовсім відмовитись від надання послуги з доставки газет як від зайвого баласту. Гадаєте, я перебільшую?

Редактори на зустрічі скористалися можливістю висловити керівництву «Укрпошти» і свої претензії, і біль, і розпач… Недвозначно вони натякнули й на «тяжке» життя «Укрпошти», при якому монополіст дозволяє собі розкішні рекламні акції, як от недавня участь у конкурсі «Viva: найкрасивіші – 2018» на правах логістичного спонсора. Проте, якщо не говорити про менеджмент „Укрпошти” з його захмарними зарплатами, звичайно, було розуміння, що на місцях поштовики, як і газетярі, здебільшого теж не живуть, а виживають.

Які ж наші сподівання? Звичайно, хотілося, щоб підтримала держава. Проте чи вірить хтось у те, що Україна візьме на себе тягар компенсації фіксованих тарифів на розповсюдження газет, як це робить, наприклад, Франція? Запитання риторичне…

Редакціям уже сьогодні треба шукати альтернативу звичній системі доставки газети читачам. Однак чи підйомний цей пласт у масштабах, наприклад, нашого Покровського району?

Як бачимо, питань більше, ніж відповідей. Проте опускати руки зарано. Пригадую, друкованій пресі ще років 7 тому пророкували швидку смерть. Але ж живемо! І дай Боже, не останній рік.