Справжній учитель приходить у школу за покликом душі. Його робота не закінчується дзвоником з уроку, адже уважний педагог завжди цікавиться тим, як навчаються учні, який шлях обирають у житті, чи розкривають свої здібності. Учитель молодших класів Надія Татарчук педагогічній справі віддала 28 років свого життя. Учні та колеги знають її не лише як досвідченого й творчого педагога, а й як талановиту поетесу, автора багатьох віршів та пісень.

Надія Татарчук народилась у Казахстані. Її дитинство та юність пройшли у західному Сибіру, в Тюменській області. Надія Олександрівна зростала серед педагогів: її мама та тітки були учителями молодших класів. Тож дівчина ніколи не вагалась із вибором майбутньої професії і гідно продовжила благородну справу вчительської династії.

Надія Олександрівна пригадує, що її мама мала чудовий голос, знала багато пісень та виконувала їх білоруською, українською, російською мовами. Донька успадкувала любов до фольклору різних народів, співала не лише знайомі з дитинства, а й популярні індійські та румунські пісні, які вивчила самостійно.

У 10 років Надійка написала свій перший вірш – «Колискову», слова якої поклала на музику. Дитячий зошит юної поетеси поповнювався все новими й новими віршами. У школі помітили поетичний та музичний талант дівчинки, запрошували з виступами на святкові заходи, творчі зустрічі.

У місті Ішим Тюменської області Надія Олександрівна познайомилась із майбутнім чоловіком - студентом з Дніпропетровщини, який працював тут будівельником. Згодом подружжя переїздить до України, у Красноармійськ. Чоловік працював на динасовому заводі, а Надія Олександрівна, випускниця Голишманівського педагогічного училища, розпочала свою роботу у заводському клубі динзаводу на посаді завідувача дитячого сектора. Тут молодому педагогу стали в нагоді творчі здібності, закладені в дитинстві найдорожчими людьми. Вона уміло організувала дитячу самодіяльність і дозвілля юних відвідувачів. У клубі запрацювали вокальний та естрадно-акробатичний гуртки, студія декоративно-прикладного мистецтва. Творчий педагог проводила цікаві заняття, сюди щодня поспішали діти й молодь різного віку.

Цікавою була й робота у міському будинку піонерів, де Н.Татарчук була керівником гуртка «масовиків-витівників». Активні, веселі та кмітливі гуртківці складали цікаві сценарії, організовували виступи, влаштовували концерти та вечори творчої самодіяльності. Окрім цього, майстриня навчала вихованців плести макраме, шити м’які іграшки, виготовляти сувеніри.

 Протягом 23 років Надія Олександрівна працювала у загальноосвітніх закладах міста: спочатку – учителем трудового навчання і вожатою у школі № 4. Невдовзі була відкрита нова школа № 6, куди молодого спеціаліста запросили на посаду учителя молодших школярів. Улюблена справа приносила задоволення та натхнення. Творча скарбничка педагога поповнювалась новими творами  – веселими віршиками для дітлахів, загадками, віршованими казками, дитячими піснями, які автор використовувала на своїх уроках та позакласних заходах.

Вже протягом кількох років Надія Олександрівна на заслуженому відпочинку, але продовжує писати дитячі, ліричні, патріотичні, гумористичні вірші й пісні, займається перекладом поетичних творів. Її роботи опубліковані в альманасі творчого об’єднання «Суцвіття», збірці гумористичних творів «На хвилях гумору», газеті «Маяк». Із задоволенням пише поезії, присвячені рідному Покровську: зараз працює над гімном відкритого всеукраїнського конкурсу «Покровський Літфест», який став традиційним у нашому місті, та віршем «Щедрик», присвяченим композитору М.Леонтовичу.

Надія Татарчук має ще багато творчих задумів, бо не уявляє свого життя без рим, метафор і віршів.