24 січня Покровськ приймав науковців на чолі з директором Українського інституту національної пам’яті Володимиром В’ятровичем, політолога з Литви Альвідаса Медалінскаса, правозахисників, літераторів, журналістів з Києва, східних та західних регіонів України, які приїхали для участі у «круглому столі» «Українізація Донбасу: від теорії до практики». Та спершу гості разом із міським головою Русланом Требушкіним оглянули пам’ятник Миколі Леонтовичу і скульптурну композицію «Сухарниця», що з’явились у місті нещодавно і присвячені всесвітньо відомому українському композитору, котрий жив і працював тут на початку минулого століття.

Покровськ: від перейменування до культурного прориву

Потужний мистецький захід, за традицією, проходив у центральній міській бібліотеці імені Тараса Шевченка, де зібрались представники влади і громадськості, закладів освіти і культури, поети, письменники, активні жителі Покровська, Мирнограда та інших навколишніх населених пунктів. Лунали прекрасні мелодії у виконанні ансамблю народних інструментів викладачів Покровської музичної школи імені Миколи Леонтовича, а відкрив «круглий стіл» виступ народного ансамблю «Гармонія», який заспівав відомий в усьому світі «Щедрик».

Ведуча «круглого столу» українська журналістка Наталія Соколенко нагадала, що рівно 100 років тому, 25 січня 1919-го, УНР окремим законом затвердила створення Української хорової капели під орудою диригента Олександра Кошиця за наказом та кошти голови Директорії УНР Симона Петлюри. Потім були гастролі по Україні – на Поділлі, Станіславщині, Закарпатті, а далі хорова капела вирушила у світове турне, дала неймовірну кількість концертів, виконуючи прекрасні українські пісні, у тому числі «Щедрик», пропагуючи українську культуру.

Першим слово взяв Покровський міський голова Руслан Требушкін, який подякував присутнім за участь у «круглому столі». Мер розповів про шлях, який пройшло наше місто від перейменування Красноармійська у Покровськ: про зміни назв вулиць, українізацію, відкриття пам’ятників, меморіальних дощок на честь відомих земляків. До речі, члени міської комісії з перейменування під час заходу зазначали, що влада не диктувала умови, а дослухалась до пропозицій, серед жителів проводились обговорення, анкетування. У результаті з’явилась нова назва міста, вулиці Данила Галицького, Грушевського, Василя Стуса, Данила Шумука, Павла Чубинського, Марка Залізняка, Захисників України та інші.

Міський голова розповів також про проведення унікальних культурних подій, заходів всеукраїнського масштабу, зокрема, конкурсу хорових колективів «Щедрик Фест».

- Ми зазирнули в історію міста початку минулого століття, щоб виявити, що в ній було надзвичайного, і побачили величну постать Леонтовича, - поділився Руслан Требушкін. - Було заплановано низку заходів з увічнення пам’яті видатного композитора. Своє місце на гербі Покровська знайшла ластівка-щедрик, зображена на його особистій речі – сухарниці, що зберігається в історичному музеї. У місті встановлено пам’ятник Леонтовичу, проведено присвячений йому I Міжнародний симпозіум скульптур «Музика міста», передбачається створення музею Леонтовича. Дуже приємно, що, обговорюючи на різних рівнях проведення Всеукраїнського мистецького заходу «Щедрик Фест», вдалося вирішити питання прийняття України до Європейського хорового товариства. Тепер ми є повноправними членами цієї організації.

За словами мера, сто років тому у нашому місті заводи, фабрики, залізниця будувались за кошти іноземних інвесторів. І зараз метою є запросити інвесторів, котрі вірять в Україну і бажають її розвитку.

- Я впевнений, що спільними зусиллями всі питання, які ми запланували щодо розвитку Покровська, у тому числі культурного, обов’язково втілимо у життя, - запевнив Руслан Требушкін.

Відрив від радянських коренів

Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович висловив вдячність громаді і керівництву Покровська, Донецькій облдержадміністрації за успішне подолання наслідків тоталітарного режиму та декомунізацію.

- Ми розуміємо, що це було непросто, і запорукою успішності на місцях були саме активність людей та влади, - наголосив Володимир В’ятрович і передав Руслану Требушкіну грамоту, а бібліотеці імені Шевченка - видання сучасних українських авторів про події української історії від початку ХХ століття до наших днів.

Володимир В’ятрович повідомив, що у рамках виконання Закону про декомунізацію в Україні перейменовано 987 населених пунктів, при цьому дві третини нових назв були запропоновані місцевими громадами. Залишилося перейменувати дві області: Дніпропетровську та Кіровоградську, затримка - за внесенням змін до Конституції, однак процес вже розпочався.

- Донецька область є лідером за кількістю перейменувань. Це пояснюється тим, що радянська влада тримала Донеччину та Луганщину під особливим прицілом, намагаючись створити своєрідний осередок гомо-совєтікус, епіцентр усього радянського. Через це тут було найбільше топонімів, пам’яток, пов’язаних з героями радянського пантеону, зокрема Леніним, Петровським, Кіровим, Чапаєвим. Однак є набагато глибша історія, і ця історія є власне українською, яку замовчували, відрізали. Це свідомо використовується у російській пропаганді, яка переконує, що у Донбасу немає нічого спільного з Україною, що ця територія з’явилась на мапі завдяки радянській владі, а до неї тут взагалі нічого не було, - сказав керівник Українського інституту національної пам’яті.

Тож у Донецькій області перейменовано 64 населені пункти, серед яких міста Бахмут, Торецьк, Мирноград, Покровськ, майже 3000 об’єктів топоніміки - вулиці, провулки, площі, сквери, демонтовано 89 пам’ятників, з них 43 – це пам’ятники Леніну. Володимир В’ятрович зазначив, що не обійшлося без курйозів: в одній з сільських рад пам’ятник Чапаєву перейменований у пам’ятник козаку, і таких спроб було достатньо багато. Один з учасників «круглого столу» розповів про трансформацію пам’ятника Димитрову у Мирнограді у пам’ятник Тарасу Шевченку.

- Ми маємо до цієї справи ставитися серйозно, якщо бажаємо досягти справжніх результатів, - впевнений науковець. – Ми поставили високі завдання і, у першу чергу, відрив України від радянських коренів, бо рештки радянської свідомості, міфи та стереотипи мешканців України використовувались для мобілізації на боротьбу проти України, за «русский мир». Українську історію Донбасу просто вкрали, але ж імперії спочатку крадуть історію, а потім – території. Нашим завданням є реукраїнізація територій, повернення усього українського, що було на цих землях.

За словами Володимира В’ятровича, Покровськ є успішним прикладом представлення українських сюжетів, зокрема історії Миколи Леонтовича, його «Щедрика». Він наголосив на унікальності міста, яке ініціювало відновлення культурної дипломатії проведенням конкурсу хорів «Щедрик Фест».

- Покровськ віднайшов себе у минулому і минуле у собі. Тепер він може показувати його як Україні, так і світові, - підкреслив Володимир В’ятрович.

Невідокремна частина України

Український інститут національної пам’яті підготував виставку «Донбас»: переPROчитання образу», яку під час «круглого столу» презентував один з авторів Ігор Каретніков. Він зазначив, що ідеєю цієї виставки, яка експонуватиметься не лише на Донеччині та Луганщині, а й по всій території України, є необхідність повернення Донбасу.

- Складовою гібридної агресії Росії проти України є інформаційна війна і сконструйований російською пропагандою образ Донбасу як «особливого» регіону, який внаслідок історичного минулого був радянським і ніколи - українським, - підкреслив Ігор Каретніков. – Київський інститут стратегічних досліджень дійшов висновку, що це була спецоперація, покликана розділити нашу державу на окремі фрагменти, нежиттєздатну землю. Наша виставка покликана спростувати ці тези, які, на жаль, популяризувалися і українськими медіа.

Виставка розповідає про історію нашого краю з давніх часів, і доводить, що Дике поле не таке вже й дике: на цій землі протягом багатьох тисячоліть вирувало життя та перетиналися шляхи різних цивілізацій і культур, про що свідчать унікальні археологічні пам’ятки. На думку доповідача, в українському дискурсі потрібно формувати образ Донбасу невідокремним від України, без реінтеграції якого неможливі ані консолідація української політичної нації, ані соборна українська держава.

Повернути своє минуле

Про ідентифікацію Донбасу як невід’ємної частини України, про значущі постаті, котрі необхідно повернути нашій країні і її історію, на заході говорили журналіст, заступник головного редактора «Українського тижня», автор книги «Дикий схід. Нарис історії та сьогодення Донбасу», переселенець з Луганська Максим Віхров, голова Донецького обласного товариства імені Олекси Тихого Євген Шаповалов, правозахисник, керівник екологічного центру «Бахмат» Володимир Березін, поет з Івано-Франківська Олег Короташ, історикознавець Павло Жовніренко. Колишній голова комітету закордонних справ парламенту Литви Альвідас Медалінскас у своєму виступі наголосив, що люди, котрі живуть на Донеччині, ті, хто приїжджає в Україну, хотіли б навчитися вільно говорити українською. Тому першим кроком для українського Донбасу і взагалі національною програмою, на його погляд, мало б бути відкриття безоплатних курсів української мови у великих і маленьких містах, у кожному населеному пункті.

Усі учасники «круглого столу» мали змогу висловити власну думку з приводу процесів декомунізації та українізації, свої ідеї та пропозиції, називали імена земляків, які несуть славу нашого краю і мають зазвучати тут на весь голос. Директор Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова, котра взяла участь в обговоренні, отримала цінні подарунки від Національного музею історії України, зокрема, копію Універсалу про злуку України 100-річної давнини, друковані видання, копії українських та козацьких прапорів, що прикрасять експозицію музею.

На завершення заходу присутні оглянули виставку, поспілкувались з гостями.