У День святого Валентина центральна міська бібліотека ім. Тараса Шевченка подарувала незабутнє свято усім, хто закоханий у мистецтво. Срібну залу перетворила у виставкову яскрава презентація картин народного художника Володимира Чорного, присвячена його 70-річчю.

Володимир Пантелійович народився і живе у Межевій, але у нашому місті його вже давно і добре знають як талановитого пейзажиста, відкриту і чуйну людину, адже не перший десяток років він є активним членом творчого об’єднання «Суцвіття», що діє при бібліотеці імені Шевченка, у її залах та у Покровському історичному музеї багато разів експонувались його персональні виставки. Тож цього дня привітати ювіляра прийшли «суцвітяни», працівники освіти і культури, колеги й друзі, студенти педагогічного коледжу.

Учасники свята із задоволенням милувались роботами Володимира Чорного, на яких живуть мальовничі куточки рідного краю: затишна лісова стежка й паркова алея, голубе плесо річки і самотнє дерево обабіч поля пшениці, промінь сонця, віддзеркалений у воді, й золоте листя, що тихо падає під ноги. Здається, звичні краєвиди, але написані серцем картини змушують замислитися: зовсім поряд така краса, як можна було її не помітити?

Про життя і творчий шлях митця, котрий створив близько 4000 картин, багато з яких розійшлися світом, розповів відеосюжет. Володимир Чорний разом зі старшим братом Анатолієм зростали у звичайній сільській родині, де ніколи не було художників. А вони змалку малювали, поки батьки були на роботі. Тож улюбленими у школі були уроки образотворчого мистецтва. Свої художні здібності брати демонстрували однокласникам, однак навіть не мріяли отримати художню освіту. Володимир після школи вступив до сільськогосподарського технікуму у Нікополі, працював шліфувальником, електрослюсарем. Але доля час від часу підштовхувала взяти до рук олівця чи пензлика.

У середині 60-х років Володимир Чорний потрапив до лікарні у дуже важкому стані, переніс кілька операцій, і навіть лікарі не могли сказати, чи він житиме. Саме тоді відбулась зустріч з людиною, яка надихнула його на творчий пошук. Та знадобився ще один поштовх, наглядний приклад того, як пише справжній художник, коли один мазок пензля оживляє всю картину. Вирішив спробувати сам, хоча не було ні вчителя, ні художнього приладдя. Багато читав, виписував художні журнали, купував альбоми з роботами знаних художників, перемальовував їхні картини, навіть сам виготовляв пензлі, адже для кожної фарби має бути свій. З того часу і дотепер Володимир Чорний малює кожної вільної хвилини, перекладаючи на полотна образи, що приходять навіть у сни, а ще - своє натхнення і талант.

Справжнього народного художника вітали з днем народження і бажали довгих років життя, міцного здоров’я і творчого натхнення. Керуючий справами виконкому міської ради Алевтина Жук зазначила, що 70 - це вік пізнання, коли чимало вже зроблено, але ще багато попереду.

- Дивлячись на ці картини, можна, мабуть, заглянути у вашу душу – там немає темних фарб, у них світло, радість, кохання і лише маленька частинка легкого смутку, - сказала Алевтина В’ячеславівна.

Вона передала Володимиру Чорному найщиріші привітання від Покровського міського голови Руслана Требушкіна, від громади міста, побажала оптимізму і натхнення, вручила пам’ятну адресу і, звичайно ж, подарунок та квіти.

Чудові концертні номери підготували до свята учні і педагоги музичної школи імені Миколи Леонтовича, творчі особистості із «Суцвіття».

Надія Останіна і Надія Татарчук декламували присвячені Володимиру Чорному вірші і під дружні оплески присутніх заспівали вітальний спіч, був відеоподарунок від Лариси Попової і музичний - від Сергія Кастальського, Наталя Внукова прочитала власні поезії, що так і просяться на полотно. А колектив Покровського історичного музею висловив сподівання на нові зустрічі.

Ювіляр почув чимало добрих слів від друзів і колег – педагога, письменника і краєзнавця Петра Гайворонського, художників Миколи Калашника, Віталія Шайгарданова, Костянтина Маламанюка. У залі панувала творча атмосфера, усім було тепло і затишно.