Член творчого об’єднання «Суцвіття», поетеса і письменниця Тетяна Божко пише для широкої аудиторії читачів: для дітей та підлітків, молоді та людей старшого віку. Її сатиричні й гумористичні твори легко сприймаються та доводять, що життєві негаразди можна сприймати з посмішкою. У своїх нарисах і оповідання вона висвітлює актуальні питання психології материнства, стосунків у родині та дитячому колективі.
Твори Тетяни Божко були опубліковані у газетах «Публіка» м. Маріуполь та «Акцент» м. Донецьк (2014 рік), в альманасі та колективній збірці «Гумор на хвилях життя» творчого об’єднання «Суцвіття». Частина прозових та поетичних творів опубліковані в авторських збірках «Уж замуж невтерпеж» і «Я в стихи уходила, как в море».
О пользе английского языка
Изучайте все английский!
Ежедневно слов по пять,
Чтоб успешно за границей
С иностранцами болтать.
Утром включишь телевизор –
Там флешмоб или девайс…
Там кипят неологизмы...
Сложен мир теперь для нас.
Что есть сервер, кто – риелтор,
Что айпод, а что – лептоп.
Без английского, поверьте,
Как без катера в потоп!
Вы не смените свой имидж,
Не зайдете в мини-шоп,
Не поймете, как импичмент
От люстрации далек…
Не купить вам новый гаджет,
Не понять вам новый хит,
Если ваш английский часто
Собеседника смешит.
Да, английский надо знать,
Слов примерно тысяч пять,
Чтоб до Лондона дорогу
Без труда нам разузнать!
Маленький начальник
Есть у работницы строгий начальник.
Он никогда ей скучать не даёт:
То разгуляется к ночи нечаянно,
То до утра свои песни поёт…
Снова ребенку не спится, не можется
Кашляет снова - наверно, бронхит…
Мама волнуется, мама тревожится,
Днём не приляжет , и ночью не спит.
Маме-студентке готовиться надо –
Завтра экзамен, сегодня - зачёт!
Очень не вовремя этот начальник
Требует, плачет и маму зовёт.
Мультик – не нужен, не надо игрушки,
Бабушка – тоже, и папа не в счёт.
Просится маленький к маме на ручки,
И у груди преспокойно уснёт.
Мама в интернете
Нет вареников на кухне. Не нажарили котлет.
Мама нынче выходная, значит, вышла в интернет.
Недоклеены обои, недобелена стена -
Мама вроде бы и дома, только в Яндексе она.
Я просил у мамы бублик с маком в булочной купить.
Но забыла. Может Гуглом можно бублик заменить?
Закипел на плитке борщик. Два часа уже кипит.
Мама вроде и не знает : в « Одноклассниках» сидит.
Папа наш играет в Танки! Папа занят неспроста:
У него друзей ВКонтакте очень много, больше ста.
Вот поеду к бабе Любе, отдохнёт моя душа….
Но и бабушка в Ютубе регистрацию прошла.
Ну когда уже до мышки мои пальцы дорастут?
Вот тогда мы поиграем! Папа с мамой подождут!
Я в стихи уходила, как в море…
Я в стихи уходила от быта:
От кастрюль, от болезней, от скуки,
От тоски, от забот и разлуки,
Чтобы не было счастье забыто.
Я от боли в стихи уходила,
Если жизнь мне вдруг пошлой казалась,
Я настойчиво рифмы искала,
И случалось, что их находила.
Я в чужие стихи уходила,
Чтоб Тушнову спросить Веронику,
Чтоб в чертоги её проникнуть,..
Я в чертогах её заблудилась…
Я стихом, как вином, угощалась,
И хмелела от рифм и сравнений…
Увели меня Блок и Есенин –
Я в нирвану их слов погружалась.
Я в стихи окуналась, как в море,
Чтоб отмыться от грязи и пыли,
Я купалась в волнах у Сильвы,
И делила с ней своё горе….
Я к поэтам не раз убегала,
Чтоб о жизни подумать с Высоцким,
С этим бардом дворовым московским.
Я гитаре его подпевала…
Поутру, а верней, на рассвете,
Я над клумбой поэзий порхала…
Улетала… Затем –возвращалась,
Потому, что здесь ждут меня дети.
Новогоднее
Опять летит в ночи пушистый снег,
Блестят на ёлках новые игрушки….
Опять звучит в квартирах детский смех,
Взрываются забавные хлопушки.
Уходит по-английски старый год,
Звенят бокалы и вино сверкает.
Надеется на лучшее народ,
О европейском будущем мечтает.
И снова поздравляет друга друг,
Здоровья прочит и желает счастья.
Вот завершают стрелки полный круг…
Успехов вам, достатка и участья!
ЖИТТЯ І СЛЬОЗИ, І ЛЮБОВ
Михайло
Михайло зустрів Надю на рідному підприємстві. Молода дівчина, 26 років, кругловида та повногруда, вiдразу сподобалася 40-рiчному чоловікові. До війни в нього була сім’я, але вона загинула під час бомбардування. Йому ж довелося вижити. Важко переживав Михайло загибель трьох дітей, та час було будувати нове життя. Надійка здавалася йому найкращою з усіх жінок. У післявоєнний час всі чоловіки були «на розхват», i він знав собі ціну. Та Надя була не з таких, що легко починають стосунки, хоч їй i хотілося вже мати дитинку.
Серйозна, привітна, вона мала вищу освіту i працювала інженером. Михайло, вона вважала, для неї застарий, бо він лише на 6 років був молодший за її батька. Освіта теж стала перепоною у відносинах. Михайло не знав, про що з нею розмовляти. Хоч він багато читав, проте Надя у всьому виявлялася більш ерудованою. Це дратувало немолодого залицяльника. Коли Надя старалася його уникати, це ще більше розпалювало його бажання добитися свого.
Ну не хотіла Надя такого чоловіка!
Вона, правда, нікого не кохала, ні з ким не зустрічалась, всі довоєнні спогади здавалися їй вже далекими та несправжніми. З Михайлом вона навіть «на ти» не могла перейти дуже довго, називала його по імені та по батькові. I мати її була проти, бо відчувала суворий норов Михайла. Прийшлося поборотися за своє щастя ще й з майбутньою тещею, не лише з гонористою нареченою. I він одержав перемогу! Він вирішив усе за двох, не чекаючи, коли у Надії з'явиться молодий наречений, сподіваючись, що сiмейнi стосунки, iнтимнi почуття все згодом владнають.
Та не так сталося, як гадалося. Надійка ще зо два тижні після весілля уникала близькості з чоловіком – бо боялася.
А він робив своє діло мовчки, не знаючи ніжних слів та дратуючись. Хоч він i писав Надії про кохання, хоч старався впевнити її, що й вона його полюбить, та було це ще в період залицянь, до розпису в РАГСi. Сказати «люблю» для нього виявилося набагато важчою справою, ніж написати. Не вмив Михайло зачаровувати таких молодих інтелігентних красунь, якою була Надя. Не дано це було йому. Він це зрозумів дуже скоро, й цей факт дуже заважав стосункам.
Народилася дочка. Перша спільна дитинка мала б об'єднати подружжя, та Михайло чекав сина, бо війна забрала в нього трьох хлопчиків… Не дождав, на жаль. Та ще й був впевнений, що від нього можуть народжуватися лише сини… Ревнував Надю до усіх чоловiкiв, що могли опинитися поруч: до сусiдiв, до своїх молодших братів, до спiвробiтникiв цеху, в якому вони працювали. Навіть до жінок, з якими дружила Надя, бо вони, як вважав Михайло, відволікали дружину від сім’ї.
А щодо нього самого – Михайло вважав за неможливе подарувати жінці квiти, вважав за принизливе для себе поцiлувати коханiй руку, сказати ласкаве слово… Незабаром таке ж суворе ставлення вiдчула i його маленька донька… Жодного нiжного слова, жодного теплого погляду або подаруночка – лише вимоги слухняностi та старанної працi у городi та в хатi. Лайки та образи замiсть виховних бесiд …
Згодом ще одна дитина, теж дiвчинка, зовсiм вiдняла надiю в Михайла на те, що з'являться сини. А як поводитися у цьому «бабському царствi», вiн не знав, доводилося на 50-му роцi життя вчитися заново, чого йому не хотiлося. Тому пiсля роботи Михайло намагався втекти з дому до чоловiчої компанiї, а вдома завжди мовчав. Посиденьки з друзями, якi його «розумiли та цiнували», завжди закiнчувалися п'яними скандалами вдома.
Щоденник Надiї
«Пролетiли 10 рокiв мого заміжжя у важкiй працi, щоденних турботах та частих неприємностях. Я пишу це пiзно вночi, вiдповiдаю на питання дочки: «Чому я плачу?» Я вже не просто плачу, я вже опухла вiд слiз, а душа моя - суцільна рана вiд образ та горя. Дитино моя, коли ти виростеш, прочитаєш оце все, i тодi, може , зрозумiєш, що витерпiла твоя мати заради того, щоб у тебе були рiдний батько та рiдний дiм.
Третя година ночi. Михайло працює в нiчну змiну. Я не можу спати, хоч о восьмiй маю бути на роботi. Як можна спати, коли зовсiм увiрвався терпець? Сьогоднi я, нарештi, вперше висказала йому все, про що думаю стосовно нашого подружнього життя. За що менi таке «щастя»?
У чому я винна? Моєї вини перед ним нi в чому нiколи не було! Увесь день на людях, в роботi, робота вдома, робота на заводi, робота в полi, на городi… А вiд нього лише звинувачення та образи. Слiпi, нiчим не обґрунтовані ревнощi Михайла роблять моє життя нестерпним!
Раніше, було, зрідка спалахне,образить мене грубою лайкою,особливо коли вип'є. То йому здається, що я в компанії з кимось перешіптуюсь, кинув в мене кружкою, обізвав брудно. А компанія така, що всі - і жінки, і чоловіки молодші за нього. Ну що я винувата у тому, що він найстарший брат у сім'ї? Так, мене поважають і на заводі, і родичі, і сусіди. Ніхто ніколи про мене йому поганого сказати не міг. А він, начебто цьому й не радий. Все шукає причини, щоб принизити мене, обізвати, намагається вдарити. Навіть перестав спілкуватися з молодшим своїм братом через те, що він колись похвалив мене. Дурень, та й годі…
Нещодавно побачив на роботі, що я пояснюю майстру щось у кресленнях, схилилася над столом, де він сидів. Зайшов він, побачив і - влаштував сцену ревнощів! За що? Я почервоніла - і він уже собі все уявив. Я пішла на виноградник - він тишком за мною, шукав мене у найгустіших хащах. Там , у далекій алеї, він, і правда, знайшов якусь пару, і ледь не вбив хлопця… Сліпий від ревнощів.
Думала, краще станемо жити, коло лікарі категорично заборонили йому пити. Та краще не стало. Він нудьгує за своєю компанією, за горілкою, і розум його завжди наче в п'яному тумані. За те, що одягнула сьогодні новий костюм, збираючись на конференцію, – одержала:
- Проходимка! Вирядилась! А мені хоч би ґудзика пришила! Не слідкуєш за мною! Не була ти гарною жінкою й не будеш!
Йому дуже важко догодити. Вдягну найскромнішу сукню, темну, непоказну, сіреньку – в ній ходжу на роботу вже восьмий рік :
- Чому так обтягнуто? – виперло усе! Та просто з роками розмір мій збільшився. Я ніколи не можу взути черевички на підборах – це зась! Бо не дай Боже, я буду вищою за нього! Косметики – ніякої, це теж зась! Навіть пудри не можна…Щоб не виглядала молодою.
Його ідеал - жінка тиха, покірна, працьовита, мовчазна й щоб у всьому підкорювалася чоловікові. А я активна на роботі, до речі, як і він, маю громадське доручення. В мене є обов'язки, до яких він теж ревнує. Нещодавно мене рекомендували на посаду головного інженера – на зборах це його вразило, а вдома він довго з мене насміхався. Я відмовилася від посади, звісно, бо він би зовсім мене зжив зо світу.
Чому він постійно мене ображає та принижує? Чи, може, таким чином росте у своїх очах? Що він зробив для мене хорошого, чим у житті порадував? Та нічим. Так, ми побудували великий дім, так, у нас двоє дітей…Але ж і діти, і будинок завжди були на мені. Батьківські збори – для мене, допомога дітям вчити уроки – мені, прання, кухня, його стара лежача мати - теж мені. Йому ж 52 роки, він на пенсії, міг би й допомогти – так ні - це ж не чоловіча справа!
Мені скоро 40. Я ніде ніколи не була, нікуди не їздила. Михайло ж складає свою пенсію й щоліта їздить на курорти. Ялта, Піцунда, Одеса – це для нього. Для мене ж - завод, кухня, город та все інше.
Я бачу, що він мене все більше ненавидить. Я теж. Діти бояться. Але ж дівчатка скоро виростуть й розлетяться. Вони вже зараз розуміють, що в нас нещаслива сім'я. Старша питає:
- Мамо, чому ти все терпиш? Чому не розведешся?
Так, терплю заради дітей. А ще тому, що у гуртожиток з дітьми не беруть, а куди йти?
На «розведенок» косо дивляться люди. І дім свій, де все зроблено моїми руками, змінити на чужий куток? Не все так просто... І кому я буду потрібна з двома дітьми?
Надія - Михайлові через 30 років
«Михайле, я знаю, що тебе не цікавить моя думка про все наше життя. Але вже доведеться тобі все це прочитати. Ти просто потворний у своїх судженнях і звинуваченнях. Ти справжній феодал - настільки далеко залишилися твої поняття про те, яким має бути шлюб.
Тобі все наше 30- річне життя не подобалися моя самостійність, вміння працювати без твоєї допомоги, мислити незалежно, прагнення не бути пригнобленою, як ти цього потай хотів. Однак ти ніколи не пропонував мені сидіти вдома і займатися господарством, як твоя перша жінка. Я працювала, була серед людей, спілкувалася, і природно, в якійсь мірі була вільна у своїх вчинках. Мене знають і поважають співробітники, начальники і підлеглі. І НІКОЛИ, повторюю, НІКОЛИ мої вчинки не суперечили подружнім нормам поведінки і не переходили граней моральності.
Тобі нічого мені пред'явити - ми працювали на одному підприємстві і 30 років живемо на одній вулиці. Мене знають і поважають всі, крім власного чоловіка. Однак не про це зараз мова.
За моїми підрахунками, тільки перші 15 років нашого життя твоя зарплата була вищою, ніж моя. Це був період твоєї бурхливої діяльності, будівництва житла. Участі у вихованні дітей ти не брав. Ти не знав дороги до школи, а свою батьківську владу виявляв ременем. Результат – відчуженість молодшої дочки і протистояння старшої..Ти не знав ні їхніх турбот, ні потреб. Все лягало на мої плечі.
Тепер, коли ти вже 15 років на пенсії, моя зарплата вище твоєї. А чисто чоловічі турботи по підвозці палива, навантаження, розвантаження лягають теж на мене, оскільки ти самоусунувся. У цьому випадку ти не дорікав менi за самостійнiсть ... А тепер за те, що я сховала від тебе горілку, ти мені кажеш з такою ненавистю: "Я б повісив тебе, якби міг!".
Але ж ти переніс інфаркт і прекрасно знаєш, що пити тобі не можна! А чому ти так завзято, позбавляючи сім'ю необхідного, відкладаєш гроші на депозит? Для якого іншого життя, якщо тобі 70 років? Все мрієш потрапити в «богадільню», як ти кажеш. Ти думаєш, там дуже добре, тихо, спокійно. Але в богадільні за тобою так доглядати, як я, ніхто не буде. Там за кожну послугу тобі доведеться розплачуватися своїми грошима. Потерпи мене ще пару років. Довчимо молодшу, піде працювати, виконаємо свій батьківський обов'язок. Давай дочці щомісяця зі своєї пенсії грошi, плати за світло, страховку, воду, сміття... Якщо будеш відкладати гроші - стільки ж покладу і я. Ось і будемо квити.»
Михайло раптово помер після того, як вихилив неабияку чарку самогону. Надія пережила його на 12 років, а в заповіті просила не ховати її поруч з чоловіком і на пам'ятнику написати її дівоче прізвище. Останню волю матері діти виконали.
КТО-КТО В ГОРОДОЧКЕ ЖИВЕТ?
Город наш небольшой. Таких городов, как наш, в Донбассе множество. Поэтому и состав населения, и проблемы переселения, очевидно, будут общими для всей Донецкой области.
Кто же конкретно, проживает в нашем городе сейчас? В связи с известными событиями население нашего города достигло 100 тысяч человек. Как и следовало ожидать, фамилии жителей нашего города имеют и украинские, и русские корни. Вот десять самых популярных и распространённых в Покровске фамилий:
Иванов - более 200 человек, Коваленко -190, Харченко – 150, Батрак - 110, Дубина - 100, Павленко-90, Давыденко - 80, Денисенко - 80, Шевченко – 80, Бабенко – 70 человек.
Во втором десятке по популярности – Григорьев, Попов, Кравченко, Мельник, Ткаченко, Зинченко, Макогон, Петров, Костыря, Рева.
У фамилий, которые произошли от прилагательных, также и украинская, и русская этимология. Живут у нас: Достатний, Дебелый, Моторный, Освитний, Шовковый, Непочатый, Пышный, Цыбатый, Хрипливый, Почесная, Возный, Нечухраный, Печеный, Шаленый, Украинский, Письменный, Скоробогатый, Середний, Кучерявый.
Соседствуют с ними Земляной, Снежная, Военный, Лукавый, Одинокая, Могучий, Пуховой, Фабричная, Фартучная, Усатый…Есть также Красный, Белый, Беленький, Чёрный, Зелёный, Жолтиков, Синяк и Цветовой.
А хотите узнать, сколько в городе тёзок и однофамильцев одновременно? Вот они:
12 – Мельник Николай, 11 - Лысенко Александр, 9 - Гончаров Владимир, 8 – Григорьев Николай, 8 - Кравченко Сергей, 7 - Ковалёв Анатолий, 7- Бабенко Ольга,
6 - Дубина Сергей, 6 – Медведев Александр, 6 - Батрак Владимир, 4 - Зинченко Николай, 4 – Попова Светлана, 4 - Попова Татьяна,4 - Осипов Александр… Этот список можно ещё продолжать и продолжать.
А вот полные тезки, у которых совпадают имя, отчество и фамилия, встречаются реже, но они тоже есть:
5 человек - Бойко Анатолий Федорович, 5 человек - Ткаченко Валентина Ивановна,
4 человека - Поляков Александр Иванович, 3 человека –Пляшечник Нина Васильевна,
3 человека – Радченко Валентина Ивановна, 2 человека - Воробьёв Александр Николаевич,
2 человека - Глебская Виктория Анатольевна, 2 человека - Самойлова Людмила Ивановна,
2 человека – Затуливитер Николай Иванович, 2 человека-Сергиенко Александр Юрьевич.
Есть фамилии, похожие друг на друга, но всё-таки разные: Абакумов и Авакумов, Жинадло и Жигадло, Самборский и Самбурский, Залепа и Галепа, Илюшин, Ильюшин и Иллюшин, Кандыбка и Кандыбко, Самофалов и Самохвалов, Лукашев и Лукашов, Музыка и Музыкас, Островский и Астровский, Шинкаренко и Шенкаренко, Ермак и Ярмак, Чертань и Чертан.
Есть удивительные фамилии, происхождение которых вообще не определишь: Киампо, Иньо, Польо, Кересташи, Коцембо, Керпс, Свионтек…Видимо, предки их владельцев иностранцы, во всяком случае, приехали издалека. Есть редкие и среди славянских фамилий: Царанова, Криштопа, Окуга, Возьмилов, Скуртол, Вобликова, Косярум. Есть давно укоренившиеся на Украине Джанашня, Стамбула, Диордица, Бааджи, Ляунданскас и даже Мынаскуртэ.
Но чемпионом по оригинальности можно признать фамилию Жабо-Слесарь!
Конечно, есть много фамилий, которые произошли от названия профессий: Токарев, Ткач, Шинкарь, Попов, Мельник, Ковалёв, Кузнец, Дворник. Есть даже Депутат и Губернатор!
Среди редко встречающихся имён жителей нашего города – такие мужские имена: Ной, Жорж, Келс, Юлислав, Жирайр(!) Интересны и женские имена: Зарина, Секлетия, Завгария, Югина, Тонида, Алиция, Онина и Миропея. А самые оригинальные имя и отчество - Юлик Цезаревич!
В нашем городе есть свои Андрей Малахов, Вячеслав Третьяк, свои Чайковский, Пуговкин, Пугачова (но не Алла), есть Татьяна Ларина, есть Пушкин. Есть свой Чумак и Сивоха, Черновол, Черномырдин и Путина.
Довольно много фамилий, в основе которых угадываются немецкие корни: Фишер, Шварц, Шкиндер, Эльцер, Шрамм, Штуттман.
А как же без милых и забавных фамилий? Конечно, они тоже у нас есть: Мурка, Мурчик, Ночка, Ластивка, Павлик, Колечкин, Пивнык, Мурлыкина, Забава, Потеха, Де, Абыяк, Чухало, Лейка, Лопата, Дырда, Пидкуймуха, Капля.
Большой процент среди жителей Покровска составляют мигранты из Средней Азии, Кавказа, торговый народ из Вьетнама и Китая. Многие из них не принимают гражданства Украины, но есть и такие, которые обзаводятся здесь семьями и остаются на постоянное жительство. Вот и появляются у нас экзотические имена и труднопроизносимые фамилии: Ярадан-кулу, Таиб-кулу-оглы, Минненур Расиховна, Исламбековы, Джафаровы, Сулеймановы, Джавид, Ван Фун Дин, Дин Куанг Лонг, Шония.
Живут в Покровске Понедельник, Середа, Пятница, Суббота и Воскресенский. Есть горожане с такими интересными фамилиями, как Политика, Лагерь, Приставка, Каша, Маховик, Киллер и Триллер. В общем, полный интернационал и дружба народов!
