Більше 50 років тому у життя Павла Рекуненка увійшло захоплення фотографією. Це заняття залишається для нього улюбленим і зараз, після виходу на заслужений відпочинок. Бажання зберегти неповторні миттєвості життя надихає Павла Павловича на створення унікальних світлин, які передають красу природи, атмосферу рідного Покровська та цікаві події з життя його мешканців.

Активний розвиток техніки зробив цифрові камери доступними і популярними. Тепер чи не кожен у глибині душі "трохи фотограф" - будь то зйомка на фотоапарат для сімейного альбому або ж автопортрет за допомогою смартфона. З цифровою фототехнікою ми отримуємо готовий результат набагато швидше, адже немає необхідності працювати з плівкою. Тому плівкові фотоапарати, якими користувались кілька десятків років тому, звичайно, поступаються своїм цифровим аналогам. Однак радість очікування від проявленої плівки, що містить кадри давніх подій, для багатьох є сильним емоційним моментом та своєрідним предметом ностальгії.

Саме плівковий фотоапарат «Смена» став першим другом 15-річного Павла Рекуненка – студента Бердянського технікуму виноградарства та виноробства. Фотограф згадує, що на придбання своєї першої техніки витратив значу частину стипендії, але жодного разу не пошкодував про це. Постійно підвищував рівень майстерності, вивчав багато літератури з фотомистецтва. Згодом почав працювати з плівковими фотоапаратами «Київ», «Зеніт» - ця техніка відкрила нові можливості. Пізніше придбав фотоапарат з кольоровою плівкою, цифрову фотокамеру.

На жаль, не всі негативи Павла Рекуненка збереглись, однак деякі з них йому вдалося оцифрувати. Так світ побачили світлини 80-х та 90-х років із зображенням усім знайомих будівель, зовнішній вид яких зараз прихований під сучасними фасадами та рекламними вивісками. Це колишня дитяча бібліотека по вул. Шевченка (зараз банк  «Пумб»), будівля старого універмагу (площа Свободи), територія довкола залізничного вокзалу, будівля тресту «Шахтобуд» та багато інших. Ці кадри дбайливо зберігають атмосферу цілої епохи, залишаючись історичною хронікою тодішнього Красноармійська.

Після закінчення технікуму Павло Павлович працював у Севастополі, на Бердянському заводі «Дормаш». Під час армійської служби був позаштатним кореспондентом білоруської газети «Во славу Родины», бердянського часопису «Південня зоря». Після одруження повернувся до рідного Донбасу, де протягом багатьох років працював на шахті «Капітальна» та за сумісництвом робкором газети «Маяк», висвітлюючи новини вугільної промисловості.

Зараз продовжує займатися фотосправою, відвідує святкові заходи, концерти, творчі зустрічі ТО «Суцвіття». Фотографує мальовничі куточки рідного міста, святкові локації та, звичайно, мешканців і гостей міста.

Цікавою була робота з підготовки серії фото «Народження скульптур» під час міжнародного симпозіуму «Музика міста», що проходив у парку «Соборний» восени минулого року. П.Рекуненко відзняв весь процес створення скульптурного музею під відкритим небом - від закладення фундаменту до завершальних штрихів.

Ще одним захопленням Павла Рекуненка є філателія. Протягом 10 років він був членом міського товариства філателістів. Кілька великих альбомів колекціонера вміщують близько 1000 марок. Своєю розрадою Павло Рекуненко вважає й виноградарство. Ця справа вимагає чимало сил і часу, та садівник із задоволенням саджає все нові й нові сорти винограду. Про кожен із них говорить з любов’ю і натхненням, відчувається, що це заняття йому також до душі.

Тож нехай робота в руках енергійного трудівника кипить, приносить задоволення, а улюблені захоплення розвиваються і дають гарні результати.