Наприкінці минулого тижня, у дні державних свят, у Покровську урочисто відкрили дві меморіальні дошки для увічнення пам’яті справжніх синів українського народу, які у різні часи відстоювали незалежність і свободу нашої держави, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я, ані власного життя.

Рік тому, 23 серпня 2018-го, у зоні проведення операції об’єднаних сил загинув наш земляк Андрій Чирва, механік-водій другого штурмового відділення першого штурмового взводу другої штурмової роти Збройних сил України. Він народився у Мирнограді (тодішньому Димитрові), навчався у загальноосвітній школі № 17, закінчив індустріальний інститут Донецького національного технічного університету, жив і працював на підприємствах Мирнограда та Покровська. Коли почалась війна на Сході України, включився у волонтерську діяльність, а потім у батальйоні «Айдар» боронив наше мирне життя і загинув у бою, відбиваючи атаку противника поблизу села Кримське Луганської області. Його поховали на центральному кладовищі Покровська.

Цьогоріч у День Державного прапора України відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки на будівлі ДонНТУ на честь Андрія Чирви.

Символічним стало й те, що 24 серпня, у День незалежності України, покровчани вшанували пам’ять Данила Шумука – унікальної історичної особистості, людини, яку пів життя переслідували за погляди та прагнення незалежності української держави польська влада, нацистські загарбники та радянська система.

42 роки 6 місяців та 23 дні провів Данило Шумук у тюрмах, таборах і засланні, з них п’ять років – за комуністичну діяльність і понад тридцяти семи з половиною років – за антикомуністичну. Був одним із організаторів Норильського повстання в’язнів 1953 року, засновником Української Гельсинської групи у місцях позбавлення волі, постійно брав участь в акціях протесту, голодуваннях, незважаючи на утиски і стан здоров’я.

Неурядова правозахисна організація «Міжнародна амністія» визнала Данила Шумука найстаршим політичним каторжником. Канада і США вимагали його звільнення і допомогли 1987 року виїхати з Радянського Союзу. Та 2002 року Данило Шумук повернувся до рідної України. Жив у доньки в Красноармійську, по вулиці Соціалістична. Роки неволі давали про себе знати: у свої майже 90 він практично не бачив і погано чув, однак кожного дня йшов до воріт розташованого поряд військкомату і торкався викарбуваного на них тризубу – святого символу української державності, за яку боровся все своє життя. Він помер 2004 року, покоїться на центральному кладовищі Покровська. В історичному музеї зберігаються його особисті речі, які передала донька, а з 2016 року ім’я Данила Шумука носить одна з вулиць міста.

Меморіальну дошку на честь дисидента-політв’язня, правозахисника, письменника й справжнього борця за Україну встановлено на будинку № 18 по вулиці Поштова, де він жив останні роки. В урочистостях взяли участь науковці і творча інтелігенція, представники громадськості і влади, військовослужбовці та активні жителі Покровська і Мирнограда.