У народну пам'ять глибоко врізалась неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Чорним смерчем пронеслась вона над Україною. Чимало родин віддали своїх синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти. Афганська війна принесла в українські сім’ї горе, одягла у жалобу тисячі материнських сердець.
Не оминула ця біда і Гродівську селищну раду. У далекому 1986 році, за декілька місяців до демобілізації, загинув наш син, брат, учень, товариш – Микола Іванович Колодій.
Сьогодні, як і 30 років тому, учні Гродівської школи знову на подвір’ї Надії Іванівни Колодій – мами нашого героя. Сльози, хвилювання, квіти, спогади. І кожного разу Надія Іванівна нас чекає, бо знає, що пам'ять про її Миколку живе у наших серцях.
Схвильовано, зі сльозами на очах пройшла година пам’яті, присвячена вшануванню учасників бойових дій на території інших держав. Розповіді, декламування віршів, перегляд фільму, пісня «Я ухожу» у виконанні школярів і учителя В.Д. Баришника не залишили байдужим жодне дитяче сердечко, зачепили тонку струну кожної душі.
В.О. Протасова, заступник директора з виховної роботи Гродівської ЗОШ
