У ці травневі дні, коли Україна і вся Європа відзначають 75-річчя перемоги над нацизмом, нашому друкованому виданню виповнюється 100 років. Карантин вніс свої корективи: протиепідеміологічні обмеження та дистанційна робота не дали можливості у ювілейну дату зібрати разом «маяківців» і усіх, хто багато років співпрацює з газетою, є її справжніми друзями. Та вони поряд, підтримують добрим словом, бажають «Маяку» довгих років плідної роботи.
Неможливо навіть підрахувати, скільки номерів нашого видання, яке у різні роки мало назви «Червона біднота», «Серп і молот», «Смичка», «Новий Донбас», а з 1962-го стало «Маяком», вийшло за ціле сторіччя. Як неможливо й назвати імена всіх співробітників газети, журналістів, котрі наповнювали сторінки інформацією й дописами на різні теми. Однак добре відомо, що великий внесок у її становлення внесли фронтовики – ветерани Другої світової Іван Шкуренко, Євген Ємець, Юрій Мазін, Михайло Олейніков та багато інших, про кого ми, сьогоднішні «маяківці», можливо, навіть не чули, але дуже хотіли б дізнатися. Їх вже немає поряд, та напередодні знаменної дати ми віддаємо шану їхньому ратному й трудовому подвигу.
У різні часі в газеті працювали справжні професіонали, талановиті журналісти Ганна Матюніна, Валентина Чуб, Інна Орлова, Микола Білоконь, Людмила Некритюк, Василь Семенченко, Ранса Гордієнко, Наталія Безрученко, Леонід Величко, Маргарита Голуб, Володимир Молодик, Ігор Зоц… Хіба перелічиш усіх, хто своїм невтомним пером робив друковане видання ємним і змістовним, популярним і цікавим для читачів. І чимало жителів нашого краю вважають газету рідною, з нетерпінням чекають кожен номер, телефонують, якщо черговий «Маяк» вчасно не доставила листоноша.
Дуже приємно, що постійним і одним з найдавніших передплатників газети є її ровесник Михайло Глобенко - учасник Другої світової війни, генерал-майор у відставці, Почесний громадянин Покровська, якому у вересні цього року виповниться 100 років. З 1963-го, коли Михайло Андрійович очолив військкомат у Красноармійську, він є другом «Маяка», довгі роки співпрацював з редакційною колегією, на сторінках газети розповідав про знакові події Другої світової війни, звільнення Донбасу й України, про своїх бойових товаришів, ділився спогадами й думками про минуле й сьогодення.
Друкованому виданню 100 років. А попереду – життя.
