2014 рік розділив життя багатьох мешканців Донбасу на «до» і «після». Втративши домівки та близьких, люди розлетілись, мов птахи від гучного крику, різними куточками країни, шукаючи новий дім та будуючи своє майбутнє в інших містах та селах. З вірою у свої сили та турботою про близьких, знову розпочав шлях до успіху й Олег Шинкарьов, співробітник КП «Покровськтепломережа».

Олег Геннадійович народився та виріс у Донецьку. Невід’ємною частиною його дитинства і юності був спорт. Він і досі є завзятим прихильником футбольного клубу «Шахтар» та засмучується, коли бачать хлопчаків, що просто сидять на вулиці, дивлячись у телефон. У такі моменти він згадує себе в їхньому віці, як після уроків узимку грав з друзями у хокей, а з приходом тепла – майже щодня у футбол.

Після школи юнак навчався у Донецькому політехнічному технікумі й часто проводив вечори на рибалці, вдалині від гамірного міста. Згодом вступив до Маріупольського металургійного інституту, отримав диплом інженера-механіка і деякий час працював на металургійному комбінаті «Азовсталь».

1983 року Олега Шинкарьова призвали до армії. Служив біля Владивостока, за 10 тисяч кілометрів від батьківської домівки. Там познайомився й здружився з Юрієм, який був родом із Красноармійська.

- Я і раніше чув, що є таке місто біля Донецька, але Юрко так гарно його описував, що захотілось там побувати й побачити все на власні очі. Можливо, саме тоді мене вперше зацікавило це місто, - говорить Олег Геннадійович.

Після демобілізації 9 років працював слюсарем на Донецькому коксохімічному заводі й поступово підіймався кар’єрними сходинками до механіка коксового цеху. Брав активну участь у футбольних турнірах між командами заводів. Тоді в нього з’явилось й нове захоплення – кулінарія. Олег Шинкарьов із задоволенням проводить час на кухні й без проблем може приготувати смачний обід з трьох страв.

На початку нульових він вирішив змінити рід діяльності: перейшов у сферу житлово-комунального господарства та відкрив власну справу. До початку збройних дій у Донецьку був генеральним директором ТОВ «Текстильник», захоплювався розведенням декоративних птахів - фазанів та папуг. Пізніше створив власну невелику ферму для вирощування перепілок.

- Захоплення птаховодством почалось з куплених на ринку 100 перепелиних яєць та дешевого інкубатора. Досвід, що я отримав, працюючи механіком, допоміг створити автоматизовану ферму. Але мені довелось кинути цю справу. У 2014 році я виїхав з Донецька і більше туди не повертався... Пробувши чотири місяці у Покровську, відчув, що тут можу знайти новий дім та розпочати все з чистої сторінки. Мрію згодом створити у нашому місті маленький зоологічний сад для залучення туристів та проведення екскурсій для школярів, - поділився планами Олег Шинкарьов.

У 2018 році Олег Геннадійович працював у житлово-комунальному відділі міськради. Маючи двадцятирічний досвід роботи у житловому господарстві, вирішив, що безпосереднє виробництво йому ближче, й влаштувався на роботу до КП «Покровськтепломережа». Зараз Олег Шинкарьов є заступником директора з виробництва й вірить, що підприємство можна модернізувати та покращити надання якісних послуг абонентам.

Наш герой має здобутки у кар’єрі, проте основним для нього завжди була турбота про єдину дочку, яка завжди допомагає та підтримує батька. Зараз Ірина разом з чоловіком Володимиром виховують чотирнадцятирічну доньку Таїсію. Онучка Олега Шинкарьова захоплюється черлідингом, а до цього три роки займалась східними бойовими мистецтвами. Його найбільша радість – бачити щастя у очах своїх найулюбленіших дівчаток - доньки та онучки.