Нещодавно Україна змінила адміністративно-територіальний устрій, з’явились нові посадові особи місцевого самоврядування – старости. Як це, бути старостою у новоствореній громаді, які завдання, справи й турботи покладають на посадовця? Про свій життєвий шлях, відповідальність та бажання працювати на благо громади розповідає героїня нашою рубрики – староста Піщаного Альона Бражко.

Альона Віталіївна від народження і до заміжжя жила у селі Звірове. Її батько Віталій Олексійович Четверіков працює у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», мама Світлана Вікторівна - вчитель Піщанської ЗОШ, молодший брат Дмитро - студент вишу.

У шкільні роки дівчинка багато часу приділяла освіті. Найбільше їй подобалась література, читання творів українських класиків, особливо Тараса Шевченка. Альона з легкістю вчила вірші, ходила до танцювального гуртка, займалась рукоділлям. Активну ученицю часто обирали на роль ведучої на шкільних та сільських заходах і святах.

Одинадцять років тому перед нею постало питання вибору майбутньої професії. Альона без сумнівів вирішила навчатись у Слов’янську, в педагогічному університеті, та вступила до нього на бюджет.

- Рідні підтримали мій вибір. Я подавала документи лише до Донбаського державного педагогічного університету на факультет початкової освіти. Мені подобалось спілкуватися з дітьми, слухати їхні маленькі, але такі важливі історії, - розповідає Альона Бражко.

На останньому курсі молода вчителька навчалась в університеті заочно і вже працювала у школі вихователем групи подовженого дня. У 2015-му активну і відповідальну вчительку односельці обрали депутатом сільської ради, а народні обранці висунули на посаду секретаря сільради. Вона вагалася: були побоювання щодо зміни діяльності, не хотілося покидати педагогічну ниву. Врешті-решт Альона Бражко погодилась, адже, як ніхто, розуміла, що потрібно місцевій молоді. А з лютого по квітень 2017 року, перед декретною відпусткою, вона виконувала обов’язки сільського голови.

До роботи Альона Віталаївна повернулась у жовтні 2020 року, в грудні призначена старостою Піщаного. Її старостинський округ включає села Піщане, Звірове, Солоне та Вовкове.

- Довірена мені територія – це моя маленька батьківщина. Мені 27 років, і в мене є бажання працювати та великий стимул – моя дитина, для якої я хочу усього найкращого, і близькі, котрі живуть тут, - говорить наша героїня. - Разом із дружним колективом сільської ради, який підтримує у будь-якій ситуації, працюємо для того, щоб у Піщаному і прилеглих селах відбувались позитивні зміни.

Виконувати обов’язки старости Альоні Бражко допомагають здобуті знання психології та педагогічний досвід: у будь-якій ситуації залишатись стриманою, обов’язково вислухати усіх, не бути категоричною й не робити поспішних висновків. Для неї важливо знайти підхід до людей різного віку, зрозуміти кожного, хто до неї звертається, та допомогти. Якщо замовили спортінвентар – він має бути поділений порівну між селами, звернувся керівник установи чи звичайний мешканець – бути з усіма однаково ввічливою та привітною.

Альона Бражко як відповідальна хазяйка чітко знає проблеми своєї території та шукає шляхи їх вирішення. Разом з сельчанами вона пише звернення щодо заміни електричних стовпів, працює над питаннями покращення якості сільських доріг та організації активного дозвілля мешканців.

- На території є клуби, де проводяться різні заходи, працюють секції з настільного тенісу та скандинавської ходьби. Хочеться, щоб заклади культури якнайшвидше були відремонтовані та оснащені сучасною апаратурою, а в селах з’являлись різноманітні ігрові та спортивні майданчики, - ділиться думками Альона Віталіївна.

Відчувати себе щасливою та впевненою Альоні Бражко допомагає чоловік Ігор Ігорович. Він працює на шахтоуправлінні «Покровське», у вільний час займається спортом.

Вони познайомились ще 2008 року, в школі. Ігор на рік старший за Альону, вони гуляли однією компанією, але тривалий час ніхто з них не робив першого кроку, хоча обидва розуміли, що подобаються один одному. Зустрічатись почали лише через 2 роки, а через 6 - одружились. Зараз виховують трьохрічного сина Максима, який обожнює кататися на самокаті рідним селом та проводити час зі своїми любими батьками.