Професія поліцейського давно перестала бути лише чоловічою. У Покровському районному управлінні поліції значна частина співробітників жінки – сміливі, дисципліновані, красиві. Вони відповідально виконують свої обов’язки, не бояться спілкуватися зі злочинцями, виїжджати на розслідування тяжких злочинів, ходити в нічні чергування й завжди готові прийти на допомогу. Серед них і героїня нашої рубрики – начальниця сектора дізнання районного управління поліції ГУНП в Донецькій області капітан поліції Світлана Потоцька.

Світлана народилась і живе у Покровську, в селищі Шевченка, а от вихідні та канікули разом із молодшою сестричкою Олею вони завжди проводили у бабусі та дідуся в с. Новоолександрівка Покровського району. Навіть у студентські роки, коли навчалась у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, дівчина часто навідувалась до них.

- Мені подобалось проводити час із бабусею, слухати, як вона співає, розповідає історії свого дитинства, як виживали в часи війни. У неї й дівоче прізвище було Музика. Вже багато років кожне сімейне свято проходить, ніби концерт, – розповідає Світлана Потоцька. - У нас співають усі: я, сестра, наші батьки Олександр Іванович та Валентина Яківна Кусіє, мамина сестра, нещодавно до сімейного ансамблю приєднався й мій семирічний син Ростислав.

Учениця школи № 33 сумлінно ставилася до навчання і неодноразово показувала свої творчі здібності на конкурсах, олімпіадах та різноманітних шкільних заходах. Більш за все їй подобалась література, українська мова, історія України та всесвітня історія. У випускному класі Світлана планувала стати стоматологом, але тато, який декілька років був дільничним офіцером поліції, розповів про університет внутрішніх справ, і дівчина вирішила вступити туди.

- Останні пів року перед іспитами я їздила на підготовчі курси до Дніпра. Це був дуже важкий період. На мене тиснули страх перед містом-мільйонником, далека дорога і щоденні заняття, але я впоралась. На почату травня 2004 року склала іспит з правознавства, на відмінно написала диктант з української мови й була зарахована до вишу, – згадує наша героїня.

Світлана Потоцька (Кусіє) навчалась на кримінально-правовому факультеті. Викладач Валентина Сичова бачила у своїй студентці професійний стержень, вчила не піддаватись емоціям і завжди залишатись людяною.

Свій трудовий шлях Світлана розпочала з серпня 2009 року слідчою в одному із районних відділень міліції у Дніпропетровську. Півтора роки потому її включили до групи, що займалась розкриттям тяжкого розбою, і Світлана Олександрівна змогла знайти в оселі підозрюваного важливий речовий доказ, завдяки якому справу було розкрито.

- Це була моя перша справа, де на зловмисника очікувало довічне позбавлення волі за жорстоке вбивство дружини та тещі й посягання на життя незнайомого дідуся, якого він обікрав. Перша наша зустріч відбулась на допиті у СІЗО. Мабуть, завжди пам’ятатиму ті порожні блакитні очі, в яких не залишилось нічого людського... Але я не боюсь зла і не залишу його безкарним, – розповідає капітан поліції.

За розкриття цієї справи двадцятитрирічній дівчині дали звання старшого слідчого, а керівництво ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області урочисто вручило видання Кримінального кодексу України із підписом: «Найкращому слідчому».

У січні 2017 року Світлана Потоцька перейшла до Покровського відділу поліції. Зараз вона очолює сектор дізнання й розслідує нетяжкі кримінальні правопорушення. Під її керівництвом працють 11 поліцейських. З усіма колегами правоохоронниця намагається підтримувати хороші стосунки, знаходити індивідуальний підхід до кожного і допомагати, адже фізично і морально дуже важко працювати з ранку до пізньої години, часто жертвувати своїми вихідними для вирішення робочих питань, зустрічатися віч-на-віч зі злочинцями.

- Вже майже 13 років я працюю у правоохоронних органах, а й досі хвилююсь, беручись за чергову справу, бо розумію, яку відповідальність несу, і хочу, щоб усе було виконано бездоганно. Буває, можу й поплакати, але завжди дотримуюсь правила: «на роботу і з роботи – з гарним настроєм», - говорить Світлана Олександрівна. - Не уявляю, ким би могла бути без поліцейських погонів. Моя робота важка, але все одно улюблена.

Окрім роботи, нашій героїні приносить радість підтримка сім’ї. Батьки пишаються здобутками своїх сильних доньок Світлани Потоцької та Ольги Орел, яка працює слідчою у Покровському РУП. А веселий та привітний син Ростислав, котрий вражає рідних і знайомих своєю харизмою і танцювальними талантами, робить свою маму дійсно щасливою.