Старший будинку – це людина, яка обирається із числа мешканців багатоповерхівки, аби від їхнього імені контролювати якість роботи житлово-комунальних служб, стежити за належним прибиранням прибудинкової території, під’їздів, перевіряти своєчасне вивезення сміття, контролювати проведення робіт із поточного ремонту. У цій корисній праці знайшла своє покликання Людмила Бугасова.

Народилась Людмила у Красноармійську. Її мама Ніна Петрівна Вініченко була вихователем у дитячому садку, тато Григорій Терентійович працював в управлінні архітектури міста та гарно грав на гітарі й балалайці. Вони передали донькам своє бажання працювати, милуватися красою природи, творити добрі вчинки й розвивати творчі здібності.

Людмила Вініченко перші чотири роки навчалась у школі № 14. Вона запам’яталась дівчинці маленькою, але наповненою світлом і добротою вчителів. Згодом була ученицею школи № 13, а 7 та 8 клас закінчувала у школі № 5. За настановою батька разом із сестрою відвідувала музичну школу по класу фортепіано.

- Шкільні роки залишили багато спогадів, особливо час, проведений у ЗОШ № 5. Це був новий навчальний заклад із цікавими традиціями. Шкільне дозвілля було різноманітним: екскурсії, концерти та безліч інших заходів, - згадує Людмила Григорівна.

1967 року дівчина вступила до Красноармійського педагогічного училища. Брала активну участь у заходах, із радістю працювала влітку вожатою у дитячому таборі. Після закінчення педучилища у 1971-му вийшла заміж. За розподілом її направили піонервожатою до димитровської ЗОШ № 18. Робота приносила їй радість. Людмила Григорівна надихала учнів, і вони із задоволенням допомагали їй розфарбовувати шкільне життя яскравими барвами. Звичайно, були й складнощі, адже навчалась заочно у Костромському педагогічному інституті на історико-педагогічному факультеті. З того часу вона обов’язково під час мандрівок шукала будинки творчості, аби зустрітися із однодумцями, поділитися ідеями, знайти натхнення. В середині 70-х років минулого століття її запросили методистом до димитровського будинку піонерів, а через кілька років запропонували посаду директора.

- Більше 25 років я присвятила позашкільній роботі. У нас був чудовий творчий колектив, ми намагались не повторювати сценарії свят, створювати для школярів цікаве дозвілля, гуртки та секції художньо-естетичного та технічного направлення. За працю у димитровському будинку творчості я отримала багато грамот від міської влади та відзнак від галузевого міністерства, - розповідає наша героїня.

Людмила Бугасова давно перегорнула цю яскраву сторінку життя, але й досі з нею вітаються її вихованці, згадують своє щасливе дитинство, підтримку педагогів та дякують за віру у їхні творчі здібності.

На початку 2000-х Людмила Григорівна переїхала до селища Новоекономічне, працювала завучем з виховної роботи у димитровській ЗОШ № 6. 10 років тому повернулася до рідного міста. Спочатку у Покровську почувалася чужою, але швидко знайшла себе у громадській роботі та улюблених хобі: кулінарії та виготовленні елементів декору.

У 65 років Людмила Григорівна перейшла на заслужений відпочинок, щоб присвятити час своїм рідним. Мама двох синів стала бабусею для чотирьох онуків та прабабусею для двох маленьких правнуків. Велика родина традиційно збирається на Новий рік та Великдень, щоб побути разом та поласувати смачними стравами, які з любов’ю готує Людмила Григорівна.

- Здавалося б, мені вже 70, маю дорослих дітей та онуків, можна б уже відпочивати, але бажання працювати просто кипить в мені. Хочу приносити користь людям. Якщо не я, то хто? У 2015 році мені запропонували стати старшою будинку, і я погодилась, - говорить Людмила Григорівна.

Протягом багатьох років Людмила Григорівна у взаємодії з людьми керується правилом: «стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе». Вона зневажає невихованість та перехід на «високі тони». На її думку, повага до особистості приносить найкращі результати та допомагає знайти компроміс.

- Я розумію, що інколи своїми ідеями напружую мешканців будинку. Одних доводиться просити про допомогу, інші самі пропонують прикрасити чи відремонтувати щось у нашій дев’ятиповерхівці. Вважаю, що ми не повинні чекати, коли за нас хтось усе зробить. Самі маємо створювати затишний мікроклімат у будинках та на прилеглій території, піклуватися про комфортні умови для себе й своїх дітей, - ділиться старша будинку.

Разом із сусідами Людмила Бугасова створює затишну прибудинкову територію. Зробили ремонт у під’їзді. Двічі брали участь у конкурсі на звання кращого будинку: за прибудинкову територію отримали третє місце, а за кращий під’їзд - друге. Зараз кожен поверх будинку має свою естетичну родзинку. На своєму поверсі Людмила Григорівна намалювала дерево й виготовила декоративні шпаківні. В неї ще багато ідей щодо покращення будинку, які вона разом із сусідами мріє втілити у життя.