Дуже часто діти, які мають домашніх улюбленців, мріють стати ветеринарами. Однак для того, щоб стати лікарем ветеринарної медицини, однієї любові до тварин замало. У цій справі треба вміти зорієнтуватися в екстрених випадках, швидко прийняти правильне рішення, професійно провести діагностику та лікування, терпляче вислухати і підтримати власника, який переживає за свого улюбленця. Ці якості ми побачили у досвідченого фахівця, лікаря ветеринарної медицини Ігоря Рудька та команди однодумців, що працюють у ветеринарній клініці під його керівництвом.

Лікарі ветеринарної медицини, як і неонатологи чи педіатри, працюють із пацієнтами, котрі не можуть пояснити, що і де болить. З тваринами неможливо поговорити чи зібрати анамнез, вони, як маленькі діти, на прийомі бувають непосидючими чи наляканими. У ветеринарній клініці «Чотири лапи – норма», яку вже протягом 12 років очолює Ігор Рудько, робота кипить з ранку до пізньої ночі, у будні і вихідні. Хвостаті й чотирилапі пацієнти тут отримують кваліфіковану допомогу ветеринарів: хірурга, терапевта, анестезіолога, реаніматолога, кардіолога, дерматолога, спеціаліста УЗ-діагностики.

Як розповів Ігор Рудько, його професійний шлях, ймовірно, був визначений долею. Він народився і виріс у Красноармійську. Мама працювала бухгалтером, тато – шахтарем, однак серед рідних були лікарі й ветеринари, а дідусь був провідним і відомим ветеринарним лікарем у Макіївці.

В юності одним із захоплень Ігоря було рослинництво - він мріяв стати професійним агрономом і вирощувати культурні рослини. Тому, вступаючи до Донецького аграрного технікуму, спочатку обрав факультет агрономії, але в останній момент, зважуючи всі «за» і «проти», пригадав вислів: «Лікар лікує людей, ветеринар - людство», і подав документи на факультет ветеринарної медицини. Про такий вчинок майбутній лікар-ветеринар жодного разу не пожалкував, адже ця професія стала його покликанням.

Технікум, а пізніше і Харківський зооветеринарний інститут Ігор Григорович закінчив з червоним дипломом. Він зазначає: тоді програма курсу передбачала підготовку фахівців, котрі мали займатися продуктивними сільськогосподарськими тваринами, тому багато відомостей та навичок отримував самостійно. Першою операцією, яку провів молодий фахівець, була стерилізація тварини. Практичне завдання він виконав на відмінно.

Першим місцем роботи спеціаліста стала агрофірма «Шахтар», що поблизу Слов’янська. Там 23-річний юнак отримав досвід роботи на птахофермі, де відповідав за дотримання технології та результати вакцинації птахів, привезених з Угорщини: 100 тисяч бройлерів і 300 тисяч курей-несучок. Через рік Ігор Григорович прийняв пропозицію обійняти посаду завідувача головного відділу з виробництва яєць на одному з найбільших підприємств цієї сфери – Полтавській птахофабриці, котра забезпечувала сировиною всю область. Цікавим був і досвід роботи ветеринарним лікарем в Ізюмському звірогосподарстві, де вирощували норок. Головним завданням було попередження алеутської хвороби норок, здатної за короткий термін знищити все поголів’я.

Після повернення до рідного міста Ігор Рудько приступив до роботи у Красноармійській районній лікарні ветеринарної медицини, де обіймав посаду лікаря-епізоотолога. Допомагаючи колегам, Ігор Григорович відчув: робота з домашніми тваринами цікава, потрібна, корисна, а головне – людям подобались нові підходи, з яким він проводив лікування.

Зі збільшенням об’єму роботи відчувалась потреба у нових знаннях у сфері ветеринарної медицини, діагностиці та лікуванні складних випадків. Для удосконалення професійного досвіду Ігор Григорович пройшов чисельні стажування у кращих клініках, де викладали професори та провідні фахівці цієї галузі, регулярно відвідував майстер-класи, де свої напрацювання презентували професіонали з США та Європи. На власному досвіді переконався: ці знання дієві та потрібні у повсякденній роботі.

Розуміючи, що державна лікарня з мінімальним технічним забезпеченням не дозволяє проводити якісну діагностику та виконувати складні операції, Ігор Рудько вирішив відкрити власну ветеринарну клініку та продовжити підвищувати кваліфікацію в області хірургії, травматології, неврології.

- У ветеринарії немає байдужих людей - вони у цій сфері довго не працюють або вигоряють, - зазначає Ігор Рудько. - Запорука успіху – це постійне відшліфовування професійних навичок, розвиток і розширення досвіду, адже наука не стоїть на місці.

Сьогодні у розпорядженні персоналу клініки є сучасний рентген-апарат, ультразвукова діагностика експертного класу з доплером та інше новітнє обладнання, що дозволяє правильно готуватися та проводити складні маніпуляції.

Протягом семи років колектив Ігоря Рудька допомагає волонтеру, голові ГО «Покровське товариство захисту тварин» Дар’ї Корх. За цей час на пільгових умовах члени колективу надали допомогу у лікуванні більш ніж 1100 тварин, виїжджаючи на виклики вдень і вночі, надаючи екстрену допомогу.

Порадницею, колегою і другом Ігоря Рудька є його дружина Марина Олександрівна - кваліфікований ветеринар-дерматолог. Вони виховують трьох синів, старший Євген також обрав ветеринарію і навчається у Харківській державній зооветеринарній академії.

Подружжя зазначає: на жаль, часто буває, що люди беруть тварину, але не переймаються її вакцинуванням, доглядом, правильним харчуванням, якщо ж вона захворіла – не звертаються до спеціалістів, а користуються порадами з інтернету. Водночас, на щастя, є багато таких, хто любить хвостатого друга, як свою дитину.

- Дуже хотілося б, щоб не було травмованих, хворих тварин. Щоб власники приходили зі своїми улюбленцями на планові щеплення, профілактичний огляд чи стерилізацію, на косметичні процедури або за вітамінами, - говорять фахівці, для яких допомога братам нашим меншим стала справою життя.