Легендарний тренер: спорт, як життя

Pokrovsk.City

26 серпня 2021 09:53

В історію Покровська золотими буквами вписане ім'я талановитого педагога, спортсмена та першокласного організатора Івана Микитовича Останіна. Своє життя він присвятив розвитку спорту та вихованню молодого покоління. Його внесок – це не тільки спортивні досягнення, а й вміння згуртувати людей, надихнути їх на нові звершення своїм незламним духом, добрим серцем та завжди юною душею. За свою наполегливу працю Іван Микитович був нагороджений численними нагородами та отримує щирі подяки від людей, котрі його знають. 28 серпня видатний спортсмен відзначає свій 80-річнй ювілей.

Іван Останін народився у серпні 1941-го року в Іркутській області. Перші роки життя були затьмарені Другою світовою війною. Батько Микита Андрійович відправився на фронт, а мати Олена Інокентіївна, мов берегиня, у ті важкі часи дарувала своїм трьом дітям світло любові й добра.

- Олену Інокентіївну пам’ятаю як чуйну та добру жінку. Вона навчала своїх дітей жити дружно, завжди привітно зустрічати гостей, піклуватися про тих, кому потрібна допомога. Іван Микитович дуже схожий на неї. Я з радістю стала частиною цієї великої родини, в якої є чудова сімейна традиція - збиратись по суботах разом, щоб ліпити сибірські пельмені, а потім пити чай біля великого пузатого самовара, жартувати та співати під гармошку українські пісні, - згадує Надія Останіна.

З юних років Іван займався спортом. Узимку, як і дідусь, полюбляв бігати на лижах, а влітку грати з друзями в «лапти». Відлік нагород почався зі змагань на шкільній спартакіаді, коли його команда займала призові місця. З 12 років серйозно зайнявся спортом, і вже в 16 виконував нормативи дорослого розряду з лижних перегонів. Серед захоплень також були футбол, баскетбол, волейбол та акробатика.

Одразу після школи у 1960 році юнака призвали на строкову службу у прикордонні війська на Далекому сході, але й тоді він не полишив спорт. Займався бігом, військовим триборством, самбо та став кандидатом у майстри спорту.

1964 року Іван Останін влаштувався на роботу до школи в рідному місті Тулун. Завдяки наполегливій праці був призначений головою ради спілки спортивних товариств та організацій. Готував міські змагання, які надовго запам’ятовувались спортсменам та глядачам. За висококласні заходи Івана Останіна відзначали на обласному рівні. Через рік вступив до Омського державного інституту фізичної культури за спеціальністю «Фізична культура та спорт».

- На ковзанці побачив дуже милу чорняву дівчину, яка приїхала за комсомольською путівкою до Сибіру. Вирішив з нею познайомитись і запропонував позмагатись у бігу на ковзанах. Звичайно ж, вона перемогла, - усміхається Іван Останін. – Наше спілкування переросло в кохання, і в березні 1966 року Надія стала моєю дружиною, через рік у нас народився син Андрій.

Під час мандрівки на батьківщину Надії Семенівни Іван Микитович був вражений красою України. 1968 року вони переїхали до Красноармійська, згодом у подружжя народились сини Максим та Юрій.

У новому місті кар’єру довелось будувати з самого початку. Іван Останін працював учителем фізичної культури у школі № 5, потім був на посаді голови Красноармійського добровільного спортивного товариства «Спартак». Згодом йому запропонували очолити міський комітет з фізичної культури та спорту при виконкомі Красноармійської міської ради. Протягом трьох років він обіймав цю посаду, що і дало поштовх його роботі керівника та організатора спортивних змагань. Завдяки зусиллям Івана Микитовича та його однодумців на перетині 60-70-х років місто було одним з кращих в обласному рейтингу спортивних досягнень.

Іван Останін був депутатом Красноармійської міської ради, шанований серед колег, жителів міста. Однак серце тягнулось до роботи з дітьми, адже завдяки вихованцям бачив, що його зусилля недаремні, і нове покоління продовжить важливу справу. Це було однією з передумов створення хокейного клубу «Факел». З часом його керівником стала Надія Семенівна, яка у будь-якій справі підтримувала чоловіка. Команди юних спортсменів займали призові місця як в літніх, так і зимових видах спорту.

Все своє життя Іван Останін присвятив спорту. З 1977 року був членом військово-патріотичного клубу «Прикордонник» при міськвиконкомі, а з 1998-го впродовж десяти років виконував обов’язки голови клубу. З 1978 по 1983 рік очолював дитячо-юнацьку спортивну школу у Красноармійську. Неодноразово був відзначений нагородами обласного та всеукраїнського рівнів. Має грамоту Міністерства освіти та науки за друге місце у всеукраїнському конкурсі за кращу організацію фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи з дітьми, знак «Відмінник освіти України» та звання спортивного судді республіканської категорії за комплексними видами спорту. Іван Микитович був головою міського комітету фізичної культури, протягом п’ятдесяти років проводив легкоатлетичні змагання. На традиційній естафеті на призи газети «Маяк» саме він завжди давав перший постріл на старті.

Методика та керівництво талановитого спортсмена допомогли значно підняти спортивні рейтинги Красноармійської ДЮСШ на початку нового тисячоліття. Тоді він був обраний віце-президентом федерації футболу Красноармійська. Досяг успіхів і в настільному тенісі. За 11 років підготував 8 кандидатів у майстри спорту та 11 спортсменів першого спортивного розряду. Івану Микитовичу була присвоєна вища категорія тренера-викладача з настільного тенісу. Він захоплювався багатьма видами спорту, виконував нормативи першого спортивного розряду з волейболу, вільної боротьби, у лижній гонці на 10 та 15 км, військовому триборстві, бігу на 800 м. У чемпіонатах України з волейболу грав за збірну ветеранів Донецької області в категорії 70+. У 2018 році нагороджений пам’ятною медаллю на честь 100-річчя прикордонних військ, того ж року удостоєний звання «Почесний громадянин міста». Загальний трудовий стаж Івана Микитовича складає 51 рік, 40 з них - педагогічна діяльність.

- Я почав працювати в ДЮСШ одинадцять років тому. Моїм керівником та наставником став Іван Микитович. Можу сказати, що він першокласний керівник, активний громадський діяч, педагог з великої літери та неймовірно добра людина. До своїх вихованців він завжди ставився, мов до рідних дітей, а коли траплялись труднощі у роботі, завжди вирішував їх з гумором. Я пишаюся тим, що можу назвати Івана Микитовича своїм вчителем, адже він допоміг мені вирости як тренеру та керівнику, – розповідає директор Покровської ДЮСШ Ігор Юркін.

Зараз подружжя Останіних живє в Києві, але підтримує зв’язок із Покровськом. З теплом їх згадують колишні вихованці, друзі й знайомі. У родині Останіних заведено допомагати іншим, бути чесними, жити у мирі, любові та взаємопідтримці. Ці важливі цінності вони передають своїй великій та дружній родині: трьом синам та невісткам, дев’ятьом онукам та чотирьом правнукам.