Майже шістдесят років тому Василь Симоненко написав поетичні рядки, які і сьогодні знаходять відгук у серцях українців та змушують замислитися: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину». Патріотизм та любов до Вітчизни – доволі широкі поняття, які кожен розуміє по-своєму. Для ветерана АТО Олександра Прищепи бути патріотом значить щиро любити свою країну, впевнено йти вперед, гідно прожити життя, піклуватись про співвітчизників.

Батько героя нашої рубрики Анатолій Прищепа працював у локомотивному депо, мама Галина – на комбінаті виробничих підприємств, де пройшла шлях від простої робітниці до заступника керівника. Життя подружжя було наповнене простими радощам. На початку сімдесятих у молодій родині народився син Олександр, а через рік – донька Олена. Брат та сестра зростали разом, вільний час проводили за іграми у великій компанії друзів: влаштовували походи на природу, каталися на самокатах. Іграшок на той час було не так багато, тож діти самі випилювали їх із дерева, майстрували з гілок курені та навіть футбольні ворота.

З теплом Олександр згадує заняття в дитячо-юнацькій спортивній школі, навчання у Красноармійській школі № 14, свій дружний «Б» клас та друзів з паралелі, з якими й досі товаришує. Улюбленою грою хлопців був футбол. У шкільних матчах вони давали фору навіть старшокласникам, мали гарне екіпірування, а головне - згуртовану команду.

Олександр завжди цікавився наукою, любив математику, географію та працю, брав участь в олімпіадах з цих предметів. Із легкістю та захватом на уроках трудового навчання під керівництвом учителя Георгія Волосовецького створював різні вироби, для вагонного депо робив кронциркулі та ручки для напильників, бувало навіть випилював жезли для співробітників державної автомобільної інспекції.

- У підлітковому віці хотів стати військовим, але за станом здоров’я довелось відмовитись від мрії. Натомість вступив до Красноармійського педучилища, де отримав спеціальність учителя трудового навчання. На четвертому курсі навчався заочно і працював у школі № 17 на той час міста Димитрова. Робота не стала на заваді навчанню, училище я закінчив з відзнакою, - розповідає Олександр Анатолійович.

Молодий педагог вступив до інституту на заочне відділення, а з 1990 по 1996 рік працював у станції юних техніків. Кожне заняття намагався зробити цікавим, незвичайним, передавав учням свої знання і досвід. Його вихованці часто займали призові місця у міських та обласних конкурсах. На роботі Олександр познайомився з колегою Наталією, яка пізніше стала його дружиною. Педагогу подобалось навчати дітей створювати красу своїми руками, однак у непрості для країни часи заради добробуту родини він прийняв непросте рішення: змінив напрямок своєї діяльності і став приватним підприємцем.

Щоб бути професіоналом своєї справи, щодня слід докладати максимум зусиль до розвитку справи та поповнювати багаж знань. Колишній викладач трудового навчання зосередив свою діяльність на тому, що у нього виходило найкраще, – будівництві.

Олександр Прищепа зазначає, що свій бізнес веде за чіткими правилами та завжди пам’ятає про соціальну відповідальність. Наприклад, якщо клієнту потрібно швидко замінити розбите скло, його працівники не стануть зволікати і в найкоротший термін нададуть якісні послуги.

- Ми живемо не у вакуумі - всі пов’язані і залежимо одне від одного. На мою думку, важливо залишати гроші у своїй країні та допомагати людям - так підприємець зможе не лише створити нові робочі місця, надавати якісні послуги, але й допоможе розвиватись іншим. Треба піклуватися про людей та чесною працею будувати своє майбутнє, - ділиться думками герой нашої рубрики.

Події 2014-го року змусили Олександра Прищепу по-новому поглянути на життя, замислитись над тим, що таке свобода і патріотизм, і розпочати волонтерську діяльність. У період з 2015 по 2018 рік він служив у лавах Збройних Сил України. Дружина з великим хвилюванням відпускала чоловіка, але розуміла: хтось повинен відстоювати рідну землю. Олександр та Наталія пройшли випробування небезпекою та відстанню і зберегли своє сімейне щастя. Їхня донька Аліна змалечку допомагала таткові й часто приходила з ним до військового шпиталю, щоб провідати поранених солдатів та подарувати їм свої малюнки. Сьогодні дружна родина бере активну участь в організації заходів для ветеранів АТО/ООС та підтримки бійців. Разом із однодумцями Олександр Анатолійович створив громадську організацію «Покровська міська організація ветеранів та інвалідів учасників АТО в Донецький області». Три роки тому, обмінюючись досвідом з ветеранськими організаціями Великобританії та США, побачив, що є схожі проблеми та перешкоди у діяльності, але підтримуючи одне одного, можна досягти значних успіхів. З метою соціальної підтримки ветеранської спільноти активісти проводять різні заходи: акції, поїздки, автопробіги, святкові концерти, дружні турніри за участю бійців та дітей.

Член громадської ради, активний мешканець Покровської громади Олександр Прищепа не стоїть осторонь важливих питань. Головна його мрія відображена у вислові «щаслива родина, багата країна», до якого він додає ще два обов’язкові пункти – міцне здоров’я та надія на краще.