Чи знаємо ми, що відбувається у житті наших знайомих, родичів, колег? Насправді кількість нерозказаних історій про домашнє насильство і масштаби трагедії вражають. Зазвичай потерпілим важко розірвати коло, подолати страх, звернутися за допомогою і вийти із «токсичних» стосунків. Дарина Котенко* пережила домашнє насильство і розповідає свою історію.

Дарина з дитинства жила у Донецьку. Працювала у бібліотеці, була організаторкою та активною учасницею різних заходів, любила подорожувати, малювати. Звичне життя рухнуло у 2014 році. Дівчині погрожували фізичною розправою за проукраїнську позицію, тому у червні того ж року вона виїхала до Львова. Думала, що затримається там на кілька тижнів, але так і не змогла повернулась до рідного Донецька. Її мама та бабуся переїхали до Покровська, а Дарина шукала щастя у чужому місті за тисячу кілометрів від близьких.

Дівчина почала життя з чистої сторінки. У перші місяці було складно. Бувало, за добу найситнішим обідом був пиріжок з кавою. Згодом ситуація почала налагоджуватися: Дарина знайшла престижну роботу, орендувала  квартиру. 

У непростий період в її житті, ніби у казці, з’явився Віталій. Він виділявся на фоні інших хлопців: уважний до дрібниць, вмів слухати та розповідати. Молоді люди весело проводили час, і на одному з побачень Віталій запропонував жити разом. Чоловік наполягав, щоб кохана полишила роботу, займалася побутом і за бажанням – хобі,  натомість обіцяв повністю забезпечувати сім’ю, мріяв про дітей. Дарина погодилась… Так тихо зачинились двері «камери тортур», до якої її ласкаво запросили.

- Це була фатальна помилка. Зараз без вагань можу порадити жінкам не розслаблятись і не сидіти вдома. Хобі - це чудово, але треба бути самодостатньою, тоді ніхто не зможе вам дорікати, а найголовніше – кар’єра допоможе зберегти своє «я», - ділиться Дарина Котенко.


Завзята домогосподарка все одно шукала додатковий заробіток - займалася фрілансом. Це приносило невеликий прибуток, але дівчина раділа будь-яким коштам. Спроби знайти кращу роботу супроводжувались образливими коментарями чоловіка щодо її розумових здібностей. Пара жила у маленькій квартирі, грошей ледь вистачало на харчування, а також на лікування Дарини, котра мала проблеми зі спиною. Дівчина не полишала надії, що разом можна подолати кризу, проте її світ ніби розділявся на дві частини: Віталій всім розповідав, як кохає і піклується про неї, а вдома були лише нарікання та образи.

Вночі він «відпочивав» на вечірках із друзями, а вдень все частіше вдавався до психологічних  маніпуляцій, змушуючи жінку сумніватися у власній розсудливості та здатності раціонально мислити. Дарина тоді не розуміла, що відбувається, адже виросла у дружній родині, де будь-які прояви насильства були неприпустимими. Не ділилась переживаннями з мамою і сестрою, адже не хотіла їх засмучувати «сімейними непорозуміннями». Не було підтримки і від майбутньої свекрухи, котра запевняла, що жінка має все терпіти і підлаштовуватись під настрій чоловіка.

- Через два роки після знайомства ми побралися. Коли Віталій освідчувався, говорив,  що я найкраща і дуже потрібна йому… Гадала, нам потрібен час, щоб призвичаїтись одне до одного, та ситуація лише ускладнювалась.  На фоні депресії та численних скандалів у мене з’явилось серйозне захворювання шкіри. Хвороба ще більше спровокувала його агресію. А потім лікарі виявили й ендометріоз. За фінансовою допомогою довелось звертатися до моєї родини. Було багато складних операцій, а медики прогнозували, що у мене не буде дітей, – згадує Дарина.

Протягом тривалого часу подружжя забезпечувала мама Дарини, адже її донька хворіла, а зять мав труднощі з роботою. Згодом друзі Віталія вирішили відкрити бізнес і запросили молоду родину долучитись до справи. Дарина не стояла осторонь: вела документацію, шукала співробітників та займалась рекламою. Не полишала надії, що спільна справа зблизить з чоловіком, але з кожним днем життя ставало ще більш нестерпним. Віталій частіше зникав серед ночі, приходив додому у нетверезому стані, ображав дружину. У всіх бідах він звинувачував саме її.


Згодом  у Дарини з’явилися панічні атаки. Ситуація погіршилась у 2019 році з початком карантину. Вона прийняла рішення розлучитись із Віталієм. Він вирішив, що кращим способом утримати дружину стане її вагітність. Тирана не зупиняло, що вона на це не згодна. Через деякий час молода жінка дізналась, що носить під серцем дитину.

- Гадала, що донечка зблизить нас, адже він так хотів мати дітей… Та почалось пекло. Атмосфера у нашому домі була просто отруйна, тим більше для дитини. Чоловік не випускав з домівки, розмови зводились до скандалів та моїх сліз у ванній кімнаті. Я боялась, що через нервове напруження втрачу дитину, та боялась звернутися за допомогою, - розповідає жінка.

Дарина віддала чоловікові свою банківську картку для оплати рахунків, але натомість отримала борг, який виплачує й сьогодні. Віталій не піклувався про маленьку доньку, обмежуючись фразою: «Чим ти думала, коли народжувала? Ти мати, от і піклуйся». До погроз додались фізичні прояви насилля. Жінка була виснажена і навіть почала вірити у слова чоловіка, що вона нікому не потрібна. У дзеркалі більше не бачила тієї життєрадісної людини - були лише її оболонка і бажання попрощатися з життям… У цей критичний момент Дарина познайомилась із Марією - колишньою дружиною Віталія. Їхні історії виявились ідентичними: шлюб закінчився побиттям та подальшим залякуванням жінки. Це тривало, доки Віталій не зустрів нову жертву. 

Немов отямившись від довгого сну, Дарина вирішила шукати допомоги. У цьому її підтримали друзі. Наважилася розповісти про страждання мамі, яка, не гаючи часу, забрала доньку і маленьку онуку до Покровська. У місті Дарина отримала кваліфіковану допомогу. Наразі триває процес розлучення, а молода матуся почувається вільною і щасливою. 


- Мені важко розповідати свою історію і згадувати минуле. Я знаю, як це складно і деколи соромно «виносити сміття з хати»… Проте головне пам’ятати, що ви - не річ, ви - особистість. Побороти свої страхи, звернутися за допомогою до фахівців. Обов’язково знайдуться люди, котрі підтримають вас, - наголошує Дарина. – Я розірвала це коло насильства. Живу насиченим життям. Поруч зі мною багато добрих людей, а головне - близькі та рідні, моя донечка. Я повернулась до улюбленого хобі, проходжу курси, щоб отримати нову роботу. Намагаюсь не винуватити себе за минуле і вірю у справжнє кохання. Воно є, просто потрібен час, щоб знайти свою людину.

* З етичних міркувань всі імена в тексті змінені, будь-яке співпадіння є випадковістю

Якщо вам потрібна допомога, звертайтеся за телефонами:

  • екстрений виклик поліції – 102;
  • урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству – 15 47;
  • чат-бот Міністерства внутрішніх справ із протидії домашньому насильству. Telegram: @police_helpbot;
  • денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Адреса: місто Покровськ, м-н «Південний», б. 25, телефон  066 322 19 04;
  • Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації -  0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного), дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні. Telegram: @NHL116123