На долю українського народу випало чимало випробувань, одне з них - загроза державній цілісності та суверенітету країни. Під час воєнної агресії військовослужбовці першими стають на захист державних кордонів та мирних жителів. Начальник групи морально-психологічного забезпечення Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, старший лейтенант Вадим Артюх переконаний: для належного виконання професійного обов’язку, крім дисциплінованості, фізичної і психологічної підготовки, важливі честь, совість та любов до Батьківщини.

Вадим Артюх народився у Срібному Покровського району. Його та молодшого брата Дмитра батьки змалечку навчали поважати людей, любити рідний край, берегти традиції. Загострене почуття справедливості не давало Вадимові пройти повз чужої біди, у житті він намагався керуватися простими принципами – бути чесним та справедливим, цінувати справжню дружбу, працювати над собою.

У школі Вадим зарекомендував себе як старанний та добрий учень. Його зачаровували краса української мови, світ науки. У бібліотеці часто брав енциклопедії та інші науково-популярні книги. Його цікавило все: закони природи і будова Всесвіту, історичні події та життя видатних особистостей.

- У нас був дружний клас і чудові вчителі. Наша сільська школа дала якісні знання, педагоги підтримували жагу пізнання, - згадує Вадим Артюх. – Мені подобалось багато шкільних предметів, але особливе місце займали історія та фізкультура. Одним із хобі і сьогодні залишається спорт, особливо футбол.

2006 року Вадим закінчив школу із золотою медаллю та вступив на історичний факультет Донецького національного університету. П’ять років студентства пройшли яскраво та весело. У великому місті юнак знайшов друзів та першу роботу. Вільний час любив проводити у парку імені Олександра Щербакова, де око милували клумби з ароматними квітами, від спеки захищали тіні великих дерев, а фонтани дарували прохолоду.

Після навчання молодий викладач історії вирішив залишитись у Донецьку. Прийшов на роботу до школи № 39, на базі якої навчались юні спортсмени академії футбольного клубу «Шахтар». Колектив одразу відзначив професійні якості Вадима, вміння працювати з дітьми, проте вчитель мріяв займатися науковою діяльністю.

Восени 2013 року підтримував активістів Євромайдану, адже мав схожі переконання: був і залишається прихильником ідеї рівних прав і можливостей у суспільстві, зневажає корупцію та беззаконня. Напочатку 2014-го брав участь у проукраїнських мітингах протидії сепаратизму. Довелось пережити сутички з «тітушками», на власні очі бачити захоплення Донецька, кров мирних жителів та однодумців.

- 13 березня 2014 року, тримаючи в руках український стяг, серед натовпу та бійні на площі Леніна, настало болісне усвідомлення, що цього разу, на жаль, Донецьк відстояти не вдасться. Довелось покинути все і виїхати з улюбленого міста. Опинившись на малій батьківщині, влаштувався на роботу у сектор у справах сім’ї, молоді та спорту Покровської райдержадміністрації, а через рік за власним бажанням мобілізувався до лав Збройних Сил України, - розповідає Вадим Ігорович.

У той період сталася доленосна зустріч із майбутньою дружиною Наталією. Невдовзі молоді люди одружилися та вже три роки живуть у щасливому шлюбі. Наталія з розумінням ставиться до особливостей професії військовослужбовця, чекає з небезпечних завдань, радо зустрічає з відряджень.

Військову кар’єру Вадим Артюх розпочав у роті охорони тоді ще Красноармійсько-Селидівського об’єднаного міського військового комісаріату. Через пів року пройшов курси підготовки в Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові та отримав офіцерське звання. Далі молодший лейтенант був направлений артилеристом до однієї з бригад Збройних Сил України.

Після демобілізації розглядав різні варіанти подальшого працевлаштування, у тому числі переїзд до великого міста, але життя склалось інакше, і Вадим Ігорович про це не жалкує. Він повернувся на роботу до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Спочатку обіймав посаду заступника командира роти охорони, а минулого року старший лейтенант Вадим Артюх отримав підвищення і тепер працює начальником групи морально-психологічного забезпечення. Відповідно до службових обов’язків проводить виховну роботу з особовим складом, забезпечує взаємодію Покровського РТЦК та СП з громадськістю, органами місцевого самоврядування та засобами масової інформації. Робота також включає національно-патріотичне виховання дітей та молоді.

– Проводимо уроки мужності та різноманітні заходи для школярів і студентів. Тут став у нагоді мій педагогічний досвід, - усміхається старший лейтенант. – Стосовно сучасної молоді я налаштований оптимістично. Плекаю надію, що нове покоління не допустить повторення подій 2014 року. Вони зможуть зробити життя кращим, поважатимуть предківта одне одного, захищатимуть Батьківщину. Думаю, що мета вищого порядку для територіальних центрів комплектування – виховання ідейного та патріотично налаштованого покоління. Та щоб запалити вогник любові до країни, одного слова недостатньо - нам потрібно систематично підкріплювати його і самим бути прикладом.

Час дозвілля Вадим Артюх проводить із найріднішими, знаходить час для улюбленого хобі, займається саморозвитком: вивчає програмування та вдосконалює знання англійської. Його найбільша мрія – перемога і мир на українській землі. Вірить у те, що зможе знову, як у студентські роки, пройти знайомими вулицями українського Донецька, а головне - разом із близькими щасливо жити у сильній і квітучій країні.