Руслан Требушкін:  «До всього ми не можемо бути готовими, але багато чого залежить саме від нас»

Повномасштабне вторгнення РФ докорінно змінило життя українців. Військові дії наклали відбиток і на життєдіяльність Покровської громади. Наскільки міська влада та мешканці готові до можливого ускладнення ситуації, як проходить комунікація в облаштуванні укриттів та забезпеченні населення продовольчими товарами? Які питання хвилюють жителів приєднаних територій? Про життя Покровської громади в умовах воєнного стану – інтерв’ю з міським головою Русланом Требушкіним.

 - Руслане Валерійовичу, розпочнемо з нагальних питань життєдіяльності міста. В якому режимі працюють підприємства, які є зміни з урахуванням ситуації?

- Комунальні підприємства Покровська  працюють у штатному режимі, подають воду, світло й опалення, виконують свої найважливіші функції. Зрозуміло, що війна залишає свої відбитки. Частина людей полишила місто - така ситуація і на підприємствах, і у виконкомі, де виїхало близько 50 співробітників, багато хто працює онлайн, хтось звільнився з роботи або взяв відпустку. Звичайно, життя розділилося на «до» і «після», і так, як було раніше, вже не буде.

- Людей хвилює, коли закінчиться цьогорічний опалювальний сезон – за планом, чи, можливо, раніше?

- Зупиняти централізоване опалення ми плануємо тільки після того, як середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль буде вищою за 8оС. Тобто, якщо буде холодно, продовжимо опалювати будинки. Звичайно, коли значно потеплішає і сенсу в опаленні не буде, сезон будемо закінчувати, щоб не накопичувати борги та збитки нашим комунальним підприємствам і громаді.

- З’явилася інформація про те, що у «Дії» є можливість подавати заявку на відновлення житла, пошкодженого внаслідок військових дій. У нашому місті також були обстріли, постраждав житловий фонд. Чи надається у Покровській громаді допомога власникам зруйнованих будинків?

- Ми розподіляємо це завдання на кілька етапів. Спочатку пошкоджене житло обстежується комісійно. Якщо людям необхідна термінова допомога - полагодити пошкоджений дах, закрити розбиті вікна, ми надаємо матеріали, а підрядна організація виконує роботи. Долучаються небайдужі мешканці, волонтери, співробітники комунальних підприємств. Завдяки такій синергії вдається усунути пошкодження. Але це тільки частина питання – далі спрямовується заява до поліції, оформлюються документи для компенсації збитків після закінчення бойових дій. Капітальні ремонти, відновлення фасадів, звичайно, будуть проводитися після припинення військових дій, адже наразі це не доцільно, бо ми не знаємо, що може трапитися найближчим часом.  

- Яка наразі ситуація у місті з тимчасовими укриттями? Чи порозумілися мешканці в організаційних питаннях щодо їх облаштування та спільного перебування?

- Слід зазначити, що багато мешканців до питання облаштування укриттів поставилися свідомо та серйозно: обладнали усім необхідним, зробили запаси їжі, води, встановлюють генератори. Хтось має «буржуйки» та запас дров, в окремих укриттях люди навіть подбали про встановлення біотуалетів. Вважаю, що такий підхід найбільш правильний.

У будь-якому випадку жителям слід запасати водою у розрахунку мінімум 100 л на оду особу, причому частина їжі і води має вже знаходитися в укриттях. У «тривожній» валізі мають бути необхідні ліки, адже невідомо, як довго можуть тривати обстріли, і чи буде можливість вийти з укриття. До всього ми не можемо бути готовими, але багато чого залежить і від нас – запас продуктів харчування, вода, медикаменти, ємності, інструменти, посуд на випадок приготування їжі на відкритому вогні, сірники, запальнички, ліхтарі тощо.

Що стосується можливості потрапити до укриття – рішення залишати його відкритим, або ж зачиняти, люди узгоджують між собою. Ключі можуть бути у старших будинків, квартальних, у мешканців під’їздів за домовленістю.

Під час зустрічей із городянами ми говорили, що вони не повинні чекати повітряної тривоги, сирен. Слід заздалегідь домовитись зі старшими будинків про те, хто за потреби може відчинити укриття. Додаткову інформацію можна отримати у старших будинків або у координаційному комітеті самоорганізації населення.

Укриття – це місця спільного користування, і не має бути поняття «свій» та «чужий». За законами воєнного часу ніхто не має права не пустити людину до укриття під час небезпеки. Якщо траплятимуться такі випадки – слід повідомляти і до муніципальної поліції, і до добровольчого об’єднання територіальної оборони.

- Люди звикають до нових реалій, проте навіть під час повітряної тривоги не всі одразу прямують до укриттів.

- Коли спрацьовує сирена, є кілька хвилин, щоб дістатися до найпростішого укриття, і це обов’язково треба робити. Якщо ж чутно вибухи, розриваються снаряди, виходити з приміщення у цей момент не можна – треба сховатися у кімнаті без вікон за правилом двох стін. Актуальним наразі є отримання практичних навичок першої допомоги, щоб в укриттях були люди, які вміють це робити.

- Як спрацьовує сирена у нашому місті? В яких випадках її вмикають?

- Є два сигнали, за яким вмикається повітряна тривога. Перший – це загальнодержавна система сповіщення, яка оголошує через смартфони про небезпеку в області, районі чи громаді. Окрім цього, тривога у нас лунає, якщо відповідно до системи ППО сигнал передається нашим співробітникам, і вони вмикають сирену. Треба ставитися до цього з розумінням і пам’ятати: це сигнал для того, щоб спуститися в укриття, сховатися у безпечне місце.

Так, спочатку людей хвилювало питання, чи є сирени, потім були нарікання, що їх під час повітряної тривоги довго не вимикають. Хочу порекомендувати нашим мешканцям взяти себе в руки, не панікувати, обмежити кількість інформації, яка впливає на емоційний стан, адже постійний стрес і паніка можуть спровокувати хвороби. Можна звернутися до спеціаліста, який допоможе заспокоїтися, або прийняти відповідні препарати. Так, іде війна. На сьогодні ми бачимо, що значно більше обстрілів в інших містах, наприклад, в Авдіївці. Тому, якщо ви переживаєте і бачите, що не можете впоратися з емоціями, краще знайти сили і можливість виїхати у більш спокійне місце.

- Більшість пунктів продажу питної води зачинені. Є перебої і в супермаркетах, магазинах. До міста перестали возити воду у необхідних обсягах…

- Нестача відчувається і в питній воді, і в продуктах харчування, і в ліках. Приміром, доставка «Святогірської води» ускладнюється через те, що зруйновані мости, її доводиться перевозити меншими партіями через непридатні дороги. До того ж, далеко не всі водії готові їхати, адже є ризик потрапити під обстріл. Така ж ситуація із доставкою води з Харкова та інших великих міст - порушені комунікації, логістика. Так, бізнес буде намагатися відпрацювати ці моменти, але на даний час я раджу жителям запасатися водою з крана – нехай краще вона буде в запасі. Якщо зробити запас близько 100 л на особу, буде впевненість у тому, що її вистачить, і не буде зневоднення.

- Основне проблемне питання приєднаних територій Покровської громади – транспортне сполучення. Як воно вирішується? Чи матимуть люди можливість дістатися до центру громади?

- Хочу звернутися до мешканців Покровської громади, старостинських округів. Питання транспортного сполучення ми неодноразово обговорювали і вже надали відповідні доручення про те, щоб із сіл хоча б раз на тиждень ходив громадський транспорт. Записуватися попередньо слід у старости. Так ми будемо розуміти, чи достатньо одного автобуса, і врегулюємо це питання з керівником транспортного відділу, щоб працював маршрут.

Якщо є дефіцит у медикаментах і ми не знаходимо їх у гуманітарній допомозі чи у відповідних службах, можемо їх закупити, за умови наявності на складах, за кошти місцевого бюджету. Або ж міська влада надасть автомобіль, а старости, зібравши заявки мешканців, виїжджатимуть до будь-якого міста за межами області, де немає бойових дій, і придбають все необхідне.

- Які  настрої в аграріїв Покровської громади? Чи буде проходити посівна?

- Все буде залежати від ситуації. Всі, хто зможе проводити посівну кампанію, буде це робити, тобто люди налаштовані на роботу. Сподіваємося на краще, віримо, що конфлікт перейде від ультиматумів у площину перемовин і діалогу, а аграрії, хлібороби зможуть безпечно проводити сезонні роботи на своїй землі.

- Як здійснюється забезпечення міста продуктовими та продовольчими товарами?

- Ми маємо велику кількість найпростіших укриттів, частину з них визначили їх як основні. Наше завдання – забезпечити їх водою. На сьогодні не вистачає ємностей, будемо їх закуповувати, виділяти для цього додаткові кошти. Працюємо над налагодженням роботи з казначейством. Що стосується продуктів харчування - до міста прибуває гуманітарна допомога. Звичайно, ми годуємо переселенців, даємо їм продуктові набори у дорогу. Є розпорядження основні укриття забезпечити водою, продуктами харчування, медикаментами.

Найближчим часом зможемо озвучити відсоток готовності найпростіших укриттів. Хочу подякувати всім мешканцям, які активно долучилися до їх облаштування, придбання генераторів за програмою 50/50 тощо. Переконаний, що спільними зусиллями ми зможемо вирішити низку першочергових питань. Така комунікація дає можливість мешканцям відчувати себе у відносній безпеці і вже сьогодні має дієві результати.