Маріуполь і Волноваха майже знищені як міста. Донецька область під постійними обстрілами. Росія офіційно оголосила, що планує захопити Донбас, та стягує туди ще більше військ і техніки. Як відбувається евакуація із області, до яких воєнних сценаріїв вона готується, хто воює на цьому напрямку на боці росіян, та як для Донецької області почалося повномаштабне вторгнення розповів керівник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко.
Яка остання інформація по кількості евакуйованих, загиблих, травмованих?
По евакуації ми виділяємо окремо Маріуполь, бо це блокадне місто і ситуація по цифрах буде зі зрозумілих причин коригуватися. З Маріуполя по так званому «зеленому коридору», який по суті не працював, виїхали 82 тисячі людей — і ті, хто на власному транспорті, і ті, хто через налагоджений нами виїзд. Це станом на 31 березня.
У місті постійно проживали 450 тисяч. Частина — приблизно 140 тисяч — виїхала до початку блокади. А місто було заблоковане вже 1 березня. За цей час в Маріуполі лишились, за нашими підрахунками, десь 120 тисяч людей. 30 тисяч людей щонайменше вивезені на непідконтрольну територію та на територію РФ. Це дуже велика цифра для нас, але дуже низька для них. Тому що у них є можливості вивозити взагалі без проблем. Але вони зіштовхнулись з тим, чого не очікували: люди не хочуть їхати. По загиблих у Маріуполі ситуація приблизна. Ми рахуємо 5 тисяч щонайменше. Але це виключно цивільні. Військових можна рахувати після обстеження всього міста. Воно зруйноване практично повністю. 90% інфраструктури міста не підлягає відновленню, або підлягає частково.
А Волноваха?
Обласна військова адміністрація займалась евакуацією жителів Волновахи при повністю непрацюючому «зеленому коридорі». Перші гуманітарні коридори з’явилися 5 березня. Я пам'ятаю цю дату. Була команда на рух автобусів з Маріуполя і почались обстріли. У нас напоготові було 50 автобусів. На ранок лишається 30, а 20 — розбили. Так само і по Волновасі. Тільки починається рух автобусів, їх обстрілюють. На щастя, у мене працівники живі залишились.
З Волновахи вивезли всіх, кого встигли і була можливість. Це лінія зіткнення, де були бої — українські війська тримали позиції, потім туди заходили російські танки. Їх вибивали. Бої там розпочались з кінця лютого. Потім Волноваху дійсно «зрівняли з лицем землі», стерли. Це більш сільська місцевість, але в самому місті — багатоповерхівки. Їх фактично немає, все зруйноване.
Неможливо тримати оборону, тому ЗСУ і ті формування, які там перебували, перебазувалися, і туди вже зайшли так звані «ДНР» і, звичайно, Російська Федерація. Але бої там точаться постійно.
Волноваський район — це великі господарські угіддя, там біля 100 тисяч населення. Це невеликі селища, населені пункти вздовж лінії розмежування. Частина з них зайнята. Частину ворог проходить, його відбивають — тому що це такий стратегічний плацдарм для РФ. В чому він полягає, ми розуміємо: вони хочуть з обох боків закрити область. Закрити таким чином, щоб з Маріуполя, з півдня, вийти нагору і з півночі вийти через Харківську область. Тобто — Дніпро, Харків. Зрозуміло, що ми цю ситуацію відстежуємо і працюємо зокрема над оборонними спорудами.
Тростянець звільнили, міста на Київщині звільнили. Але є розмови про те, що Росія відтягує війська сюди, на схід, для того, щоб сказати: «А ми принаймні відвоюємо Донбас». Які ваші очікування?
При всій підступності ворога зрозуміло, що ні в якому разі з жодного великого міста, тим більше з Києва, наші війська відходити не повинні. Тому що зухвалий крок може стати одразу «ремісією бліцкригу». Я чую з перехоплень, про що вони кажуть: «Ми не вміємо воювати, а вони вміють». І вони розуміють, що їм необхідно реабілітуватись. За рахунок Донбасу. Це очевидно, це логічно і це дуже-дуже ймовірно. Я би взагалі вже цю ймовірність до 100% підводив. З того, що зараз відбувається, яке йде вороже перегрупування, ми розуміємо, що це буде на Донбасі, і тому ми готуємося. Це факт.
До яких сценаріїв ви готуєтесь? Облога міст?
Звичайно, є облога міст. Ми, на жаль, робимо висновки найбільш дієві з наших помилок. Те, що трапилось в Маріуполі, як все працювало. Люди розповідали про те, як необхідно діяти, і що не спрацювало, і що повинно було спрацювати. Це вже розроблено на рівні держави. Наші пропозиції надані: як діяти в місті при блокаді, при окупації і при подальшій деокупації. Це не просто теорія, наче в університеті чи академії, це взято з практичного досвіду.
На початку війни ворог казав: «Ми працюємо по військових цілях». А насправді їхня «спецоперація» — це повномасштабна війна. Але вона не буде торкатися виключно військових зіткнень, вона торкається місцевого населення. Тому що це один з їхніх планів досягти принаймні якогось успіху. Є велика вірогідність, що ворог буде рухатись не тільки з кордонів Донецької і Луганської області. Для того, щоб зробити план «великий Маріуполь». Таке у них є стратегічне бачення, яке ламається і розбивається Збройними Силами. Також розуміємо, що ворог буде використовувати паніку серед місцевого населення. Обстріли і ракетні удари ми також не виключаємо. Це жах, це страшно, люди в ситуації розбалансованості. У Краматорську, в 200-тисячному місті, також доволі важко це контролювати, щоб не було зайвої паніки. І постійно проводити роботу, щоб люди розуміли: якщо ми цього не будемо робити, то завтра буде вже пізно. Ми повинні розуміти, що ситуація може загострюватися. Залежно від того, наскільки ефективно буде розбитий ворог — а я в цьому не сумніваюсь, — тоді вже будемо казати про перемовини.
Можете уточнити по фосфорних снарядах? Де вони були застосовані? Які жертви?
На щастя, жертв немає поки що. Їх найбільша небезпека в тому, що фосфор входить в хімічну реакцію з киснем і горить при температурі 800+ градусів. Спалює не тільки техніку, а і людські ресурси. Застосовували їх зараз вздовж лінії розмежування — Авдіївка, Мар’янка, Красногорівка. У Луганській області вони також застосовувались точково.
Які населені пункти зараз для вас — найбільше питання?
Фактично вся лінія розмежування. Якщо брати з півдня, то, зрозуміло, — Маріуполь. Він у блокаді, вони його можуть навіть обходити. Волноваський район. Волновахи немає, але позиції відійшли, і по тих позиціях ворог намагається рухатись, щоб піднятись вгору області, дійти до межі з Дніпропетровщиною. Авдіївка, Мар’янка, Красногорівка, Торецьк. Це вже межа з Горлівкою. Світлодарськ також. Це наближений Дебальцевський напрямок. Краматорськ більше в тилу, але по ньому ракетні удари.
Скільки людей залишається в неокупованій частині області?
У підконтрольній частині було до війни 1 млн 860 тисяч. Зараз щонайменше 750 тисяч точно є тих, що не виїхали. Тільки потягами за цей час ми вивезли вже 122 тисячі людей. Це без Маріуполя.
Ми проводимо з людьми роботу: виїжджайте заздалегідь. Хтось не хоче, когось обійде ця ситуація. Коли ще ніхто не міг зрозуміти, що у Маріуполі така ситуація буде, але ми бачили з півдня прорив, коли з Криму вони заходили, то перші потяги, які прийшли увечері 24 і 25 лютого, два потяги, ними виїхало всього 800 людей.
Розкажіть про 23 і 24 лютого.
23-го у нас була нарада до 24:00. Ми вже розуміли, як може розвиватися ситуація. Але, звичайно, розуміння, що буде повномасштабне вторгнення, не було ні в кого. Близько першої години ночі я поїхав на місце, де я перебуваю. А опів на четверту вже «Калібр» вдарив по аеродрому Краматорська.
Одразу у мене зв’язок з Києвом. У нас ще з листопада 2021-го відпрацьований варіант: де ми знаходимось, як керуємо областю, як керую я в умовах цього стану. Тому що розуміння було, що донецький напрямок буде основним. Донбас. Донецька і Луганська області. Мені написав очільник Офісу президента: «Що у тебе?». А я: «У мене вже два прильота». І все, я зрозумів, що по всій державі точкові по військових об’єктах удари. Так воно розпочалось.
Саме так. Ми розуміли, що це буде. Ми розуміли, що буде загострення і так далі. 16 лютого був День Єднання, ми з президентом були в Маріуполі, і на південному напрямку я бачив наскільки загострення відбувалось по лінії зіткнення. Військові інформували, що з 2015 року не було обстрілів такої інтенсивності.
Давайте казати відверто: усі дії, які відбуваються, суперечать будь-якому здоровому глузду. Тобто це як сидіти на дереві і під собою просто спилювати. Це я кажу за керівництво РФ. Вони чітко розуміли, що однозначно будуть жорсткі санкції, які просто тягнуть в прірву РФ. Сподіваюся, вони в ній і лишаться. Але в цьому випадку те, що вони не прорахували, — як українці об’єднаються навколо влади, відкинуть усі попередні політичні аспекти, зрозуміють, хто ворог і як його перемагати, і що в єдності сила. Після цього ефект паніки швидко відійшов. Ми ж усі живі люди — є страх, є панічні настрої, є гострі ситуації і вони постійно бувають, але ми розуміли, як діяти і що це повномасштабне вторгнення. Немає іншого вибору: або ми будемо протистояти, або ворог не зупиниться. Його план тоді вже був зрозумілий і відкритий.
Хто тут воює? Росіяни чи «ДНРівці»?
Я тут народився і виріс, але прослужив практично по всій території України. У 2014-му я виходив з території окупованого Криму. У той момент я розумів ментальність різних областей. Люди, які підтримали «ДНР», завжди аплодували: «Росія нас звільнить». Але їхні думки також почали змінюватись, коли вони зрозуміли, що звільняти вони будуть саме своїми дітьми, які сидять на парах в університетах «ДНРівських». Їх забирають. Це я кажу не про чутки, а це достовірна інформація. Заходять і забирають цих людей, дають автомат.
Розуміємо також, що загострення тут, звичайно, буде відбуватися вишкаленими професійними, наскільки вони можуть бути такими, військами РФ. Але, як показує ця війна, вони зовсім не такі, якими себе вважають. «ДНР» воюють на змішаних позиціях. А там, де необхідний тактичний успіх — захоплення міста, або професійні дії, — їх просто не буде там.
Вам надходили погрози або пропозиції співпраці?
Звичайно. Дзвінок був 25-го: «Конкрєтний разговор». Говір цей. Я кажу: «Ой, я по вашому говору вже все зрозумів» і поклав слухавку. Потім прийшло «СМС»: «Я полковник такий-то, я вам рекомендую піти на співробітництво, від цього залежить безпека та життя ваше і ваших людей». Контакт заблокований, працюємо далі.
Ви давно були в Донецьку?
У 2014 році. Я ж нев’їзний. Виїхав з Донецької області у червні 2014 року. Потім Київ, Львів, Ужгород, багато де. Потім знову сюди.
У вас там залишається частина сім’ї. Ви з нею не спілкуєтесь?
Хочете, жорстко відповім? У мене немає там сім’ї. Немає нікого, немає людей цих. І вони про це знають.
Вони з вами не зв’язувались?
Вони писали, що переживають. Я сказав: «Запам’ятайте, вас немає». У мене є ті, хто тут зі мною. А там в мене нікого немає. Ті, хто будуть і залишаться, будуть відповідати за законом.
Що вам дає сили після Маріуполя і Волновахи?
Роби, що маєш. Тут немає якихось героїчних вчинків, це мій обов’язок. Я військова людина, я не знімав погони, коли йшов на цю посаду. Якщо я не буду цього робити, то сенсу від того, що я поставлю прапор на аватарку чи буду щось коментувати? Я перестану себе поважати. Результат від дій. Від конкретних, злагоджених, спрямованих. Як би тобі не було важко.
І це саме те, що вам дає сили?
Зокрема. Я розумію, що Донецька область – це інший регіон від усіх. Повірте мені. І не тому, що гатять. Тут і ментальність. Чому ситуація 2014 року торкнулась саме Донбасу? Тому що її вивчали спецслужби. Той регіон, який найбільше можна розхитати. Тому над цим теж необхідно працювати.
От нашому президенту запропонували виїжджати. Якщо б він виїхав, не був би тією людиною, яку я ціную і поважаю. У мене чіткі робочі стосунки, субординація і підпорядкованість, але якщо б цього не було би, то невідомо, як би далі події відбувались. Мені суб’єктивно здається, що ситуацію цю би не втримали без голови держави, тому що всі дивляться на керівника.
Я не хочу наводити приклади: «До останнього залишатись в області». Найперше треба займатися безпекою людей, своїми прямими обов’язками, керівництвом військових об’єктів. Територіальна оборона теж на голові військової адміністрації. Тобто ти повинен в залежності від ситуації приймати рішення. Найбільший ефект буде від живих людей і їхнього професіоналізму. А не те, що ти всіх покладеш, їм в кінці дадуть «Героїв» і скажуть: «Молодці, але не живі». Їх потрібно берегти. Потрібно берегти цю область і розуміти, як координувати дії в залежності від ситуації. А вона може дуже по-різному розвиватись. Необхідно тримати руку на пульсі, щоб бачити, як діяти далі. Щоб люди продовжували функціонувати на користь і на славу державі. А не щоб з них знущався ворог. Я це добре розумію.
Джерело suspilne.media
