Близько 7 років у Покровську діє громадська організація «Патріоти українського Донбасу», яку очолює активіст, патріот, випускник Донецького юридичного інституту МВС, підприємець, волонтер, а нині  - військовослужбовець 2-ї роти ТРО 105-го батальйону Дмитро Лисенко.

 Дмитро – корінний покровчанин, працював у рідному місті, був членом громадської ради, мріяв про розвиток і розквіт громади. Життя юнака докорінно змінилось у 2014 році - з початком подій на Майдані Незалежності та військових дій на Донбасі.

- Влітку 2014-го, коли у ворога була спроба тимчасової окупації Красноармійська, я зрозумів, що час проявити свій патріотизм, згуртуватися, показати українську позицію. Тоді з’явилась ідея встановити українські прапори на високовольтних опорах, - розповідає Дмитро Лисенко.

Реалізація задуму проходила у кілька етапів. Дмитро робив заміри, зварював залізні кріплення, а вже потім встановлював стяги. Все робив за власні кошти, виставляв фото у соціальних мережах, аби залучити до цієї справи більше людей,  також займався військовим волонтерством.

Під час роботи в групі з декомунізації з його ініціативи вулиця Дніпропетровська стала називатись вулицею Захисників України. Ця ідея отримала схвальний відгук Українського інституту національної пам’яті та пройшла усі потрібні юридичні процедури. Завдяки спільний роботі Дмитра Лисенка та працівників Покровського історичного музею було закладено камінь для майбутнього пам’ятного меморіального комплексу Небесній сотні.

24 лютого 2022 року рано-вранці росія підступно напала на Україну. Вже о пів на восьму Дмитро Лисенко, як і багато інших земляків, прийшов до Покровського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби стати на захист держави.

- У нашому військкоматі була величезна кількість добровольців - приміщення переповнене, черга - на вулиці. Я не проходив армійську службу, не маю військового посвідчення. Тому спочатку мені доручили роботу на блокпостах, перевозити вантажі, переносити мішки з піском тощо. Відправляли і до тероборони Мирнограда, але й там штат був укомплектований, - розповідає Дмитро.

7 березня Дмитра призвали на службу у 105-й батальйон. Після перерозподілу у Волноваському районі хлопців відправили до нового місця дислокації, де вони виконували бойові завдання у сірій зоні, зокрема відслідковували рух ворожої техніки, щоб наші сили могли робити окопи і зміщувати лінію фронту вперед.

Загін територіальної оборони, де зараз несе службу наш земляк, - у безпосередній близькості до лінії зіткнення. Він захищає рідну громаду з півдня, де ворог наступає на Курахівському напрямку.

- Ми, тероборонівці, насправді опинились на передовій, однак керівництво на той момент вважало, що ми на третій лінії. Через це наш батальйон не отримав вчасно необхідну протитанкову важку зброю. У  розпорядженні були тільки автомати Калашнікова та РПГ. Нас вибила російська танкова дивізія - довелось відійти. Тоді дехто з наших солдатів з 1-ї роти потрапив у полон, є зниклі безвісті, 3-тя рота втратила багато бійців, – розповідає військовослужбовець. - Ми займали передні позиції - за полем гула ворожа артилерія. Потім на горизонті з’явились танки без розпізнавальних знаків. Був наказ чекати уточнюючої інформації щодо зазначеного квадрата. Однак, коли техніка у нашому напрямку відкрила вогонь, було зрозуміло, що чекати нічого. Аби не потрапити в оточення, відійшли, перегрупувались. Звідти виходили під керівництвом нашого побратима, який ще у 2014 році отримав значний військовий досвід.

Минулого тижня тероборонівці 2-ї роти ТРО 105-го батальйону виїжджали на посилення одного з батальйонів, що стоїть неподалік, адже була велика загроза прориву на одній з позицій. Саме того дня під ворожою навалою загинув наш земляк, покровчанин Олександр Безрукавенко. Загін потрапив під сильний мінометний та артилерійський обстріл. Та ВСУ, «азовці», «айдарівці» та інші наші захисники відігнали нападників далі на 30 км, завдяки чому лінія зіткнення змістилась.

Зараз батальйон перегрупувався, отримав підкріплення та повернувся на попередні позиції. Дмитро розповідає, що солдатам доводиться виводити цивільне населення з-під обстрілів. Так нещодавно врятували від небезпеки чоловіка похилого віку, який у стресовій ситуації втратив пам'ять. Військові зв’язалися з його рідними і знайшли можливість відправити у безпечне місце.

Зараз у селі, біля якого перебуває батальйон тероборони, практично немає мешканців - вони були змушені швидко полишати домівки. На жаль, є тварини, які померли від голоду. Солдати рятують чотирилапих - відпускають з ланцюгів, відчиняють вольєри, годують собак, котів та домашню худобу, що залишилась без хазяїв. Дмитро зазначає: незважаючи на те, що стоять порожні розбиті будинки, солдати дбайливо ставляться до майна, допомагають місцевим повернути речі, відібрані мародерами.

- Болісно бачити, що більшість будинків навкруги зруйновані – є «прильоти»  точки «У», численні сліди від мінометних та градових обстрілів, були в цьому селі і два авіаудари, - говорить Дмитро. - Ситуація напружена, але ми не жаліємося і не втрачаємо бойового духу. Комунікація з керівництвом налагоджена, але повсякчас приймаємо рішення на власний розсуд, зважаючи на ситуацію, що може різко змінитися за лічені хвилини. Зараз наші позиції укріплені. Почуття та емоції змішані, але відчуваємо впевненість у тому, що все робимо правильно, бо за нами – правда, віра і Бог, за нами - наша Україна!