З перших днів війни українці зрозуміли: так, як було раніше, вже не буде. Після ворожого нападу рф звичний життєвий устрій людей докорінно змінився. На «до» і «після» розділилось життя і нашого земляка, керівника благодійної організації «Місто милосердя», волонтера і військового капелана Дениса Бабенка. Ден завжди був рятувальним вогником для людей. Відкрив реабілітаційний центр, де допомагав віднайти шлях і віру в майбутнє нарко- й алкозалежним. А сьогодні він зі зброєю в руках боронить рідну землю, евакуює цивільне населення з гарячих точок, допомагає військовим, організовує волонтерську діяльність серед мирних мешканців.
Завжди допомогав вразливим категоріям населення у мирний час
Свого часу Денисові довелося пройти через непрості випробування долі, а сенс життя він віднайшов у допомозі ближнім, вірі у Бога та благодійності.
- Спостерігаючи, скільки лиха коїться довкола, я всім серцем хочу змінити це. Намагаюсь примножувати добро, дарувати надію. Наш реабілітаційний центр – це місце допомоги людям у боротьбі зі згубними звичками та життєвими негараздами, - говорить Денис.
Молитвами і вірою в Бога центр допомагає людям пройти реабілітацію, знайти в собі сили відмовитись від згубних звичок, отримати медичну допомогу та, за можливості, відновити документи. Підопічні вдячні Денисові, який простягнув їм руку допомоги, не залишив наодинці у складній життєвій ситуації.
Сім років тому Денис Бабенко заснував благодійну організацію «Місто милосердя». А з 2014 року разом з однодумцями почав допомагати українським військовим і мирним жителям, постраждалим від збройного конфлікту на Донбасі. Тоді з’явилася ідея вуличного харчування для переселенців - «Місто милосердя» годувало усіх нужденних шість разів на тиждень у Покровську та Мирнограді.
У передчутті великої війни
- У мене було передчуття, що активні військові дії знову розпочнуться, але, як і більшість українців, тоді я не очікував ось такого масштабу. Коли у лютому росія нібито почала відводити війська від нашого кордону після «навчань», я не повірив, що це дійсно так. 23 лютого було відчуття, що ось-ось щось почнеться. Близько 23.00 вирішив, що треба заправити автівку - так і зробив, залив повний бак бензину і газу. А 24-го чомусь прокинувся о 4.50 ранку. Коли відкрив телефон, дізнався від друзів з різних областей, що Україну бомблять, - згадує Ден.
Денис одразу почав займатися організацією роботи волонтерського центру у Покровську, адже розумів, що буде повномасштабна війна. Прийняв рішення вступити в тероборону та паралельно допомагати цивільним.
Коли у громаді оголосили про необхідність виїжджати, підопічних реабілітаційного центру та «Будинку милосердя» евакуював до Дніпра, туди ж відвозить людей з інвалідністю, похилого віку, які прибули з гарячих точок.
Новий фронт – підтримка ЗСУ і порятунок мирних мешканців
Сьогодні перед Деном постали нові завдання. Як і інші захисники, він робить все можливе, щоб Донбас мав українське майбутнє. Служить в окремому підрозділі 109 батальйону тероборони, який стоїть не лише на захисті громади, але й вирішує низку важливих питань.
Підрозділ дислокується у Покровську, однак щоденні маршрути Дениса – це міста і села на передовій, куди не можуть дістатися евакуаційний транспорт та цивільні. Авдіївка, Лисичанськ, Сіверськ, Рубіжне, Красногорівка, Вугледар та прилеглі території – далеко не весь перелік населених пунктів, де покровчанин разом з іншими військовими, волонтерами рятує від обстрілів жінок, дітей, людей похилого віку.
Окрім цього, Ден допомагає ЗСУ – організовує збір коштів для оперативної закупівлі бронежилетів, кондури, автотранспорту для солдатів, транспортує продукти харчування, захисне спорядження, тепловізори й інші необхідні засоби.
Налагодив співпрацю з благодійними та релігійними організаціями. Надійна підмога - і його підопічні реабілітаційного центру - друзі Дена, деякі з них несуть службу в ЗСУ.
- Я не вважаю себе якимось героєм, я просто людина, яка йде за покликанням Божим. Не можу залишатися осторонь, тому роблю все, що моїх силах, для своїх земляків, своєї нації. Насправді дуже багато людей залишаються там, де проходять активні бойові дії. Треба вивезти їх з підвалів, зруйнованих будинків у безпечне місце. Співпрацюю з товаришами, які допомагають організувати евакуацію, рятувати мешканців, коригувати місце, час збору. Ось, на жаль, вчора нам не дозволили навіть в’їхати в Авдіївку, але, тільки-но з’являється найменша можливість, ми вже там і продовжуємо робити свою справу, - говорить наш земляк.
Біблія і молитовник – завжди з собою
Денис Бабенко з 2010 року є пастором церкви «Нове покоління». З 2015 року він капелан окремої харківської бригади, що базувалася під Пісками, в Опитному.
- Сьогодні, як ніколи, всім нам треба звертатися до Бога, - говорить пастор. - Пам’ятаю, як над місцем, де базувався наш підрозділ, розірвалась ворожа ракета «Іскандер-М» - тоді Бог нас врятував, всі лишилися живими. Так, ракети, випущені ворогом у нашу країну, принесли багато горя, але завдяки вірі та молитвам українців багато з них не розірвалися, не долетіли, збиті нашою протиповітряною обороною. Вірю, що все це по молитвам наших людей. Тому сьогодні, як ніколи, ми маємо бути згуртованими, відкритими до Бога, звертатися до нього і обов’язково просити про Божий захист.
