З початку воєнної агресії керівництво Покровської міської ради підтримало заклик губернатора Донецької ОВА Павла Кириленка щодо евакуації цивільного населення. Бажаючих виїхати за межі області розселили до більш безпечних регіонів. Ще у березні покинула домівку і родина Меркулових із селища Шевченка. Зараз родина тимчасово живе у Дюссельдорфі.
Тривалий час Надія Меркулова була Шевченківським селищним головою. Коли вийшла на заслужений відпочинок, весь свій вільний час присвятила родині – дочці, онучці та двом правнукам. Хвилюючись за їхнє життя, і прийняла рішення про переїзд.
- Ми живемо поруч із Лисогірською греблею і там дуже чутно було вибухи. Особливо, коли обстрілювали Волноваху. Довелось і нам посидіти у підвалі, після чого молодший 4-місячний правнук захворів. Я дуже переживала, але наважитись покинути будинок та рідне селище не могла. Прийняти остаточне рішення допомогла секретар Покровської міської ради Наталія Іваньо. Я дуже вдячна, що вона мене вислухала і дала мудрі поради. Тоді її підтримка для мене була вкрай важливою, - розповідає Надія Меркулова.
Зваживши усі «за» та «проти», 14 березня Надія Дмитрівна разом із сім`єю приєдналась до групи людей, для яких міська рада організувала евакуаційний автобус, який мав би доставити мешканців Покровської та Мирноградської громад до Лозової, що на Харківщині, а звідти - потягом до міста Львів.
За словами Надії Меркулової, дорога була вкрай важкою. Постійні обстріли, вибухи та нескінченні сигнали повітряної тривоги: «У Києві ми навіть не виходили з вагона, бо саме в той день у столиці йшли важкі бої. До Львова приїхали зі значним затриманням, по місту теж були «прильоти». Вже о другій ночі, коли нам дозволити вийти, нас чекали автобуси. Кінцевою точкою нашої небезпечної мандрівки стала Тернопільська область».
Евакуйованих мешканців Донеччини розмістили в одному з місцевих дитячих садків. Ставлення тернополян, організація проживання та смачне триразове харчування досі з великою вдячністю згадують жінки родини Меркулових:
- Ми були вражені гостинністю місцевих мешканців. Розуміли, що їхали не на курорт, а просто бігли від війни. Нас забезпечували гуманітарною допомогою, приносили дітям солодощі, фрукти та іграшки. Приємно було чути позитивні відгуки про нашу громаду відпредставника тернопільської влади. Як виявилось, весь час нашого перебування, він був на постійному зв`язку з міським головою Русланом Требушкіним, який щодня телефонував та цікавився справами евакуйованих мешканців Покровської громади. Приємно відчувати турботу й увагу навіть на відстані. Знаходячись за тисячу кілометрів від рідного дому, ми розуміли, що не покинуті, - згадує Надія Меркулова.
Зараз жінка разом із дочкою, онучкою та двома правнуками тимчасово мешкає у Німеччині. До речі, переїзд до Європи теж був організований за підтримки Покровського міського голови.
Вимушеним переселенцям із селища Шевченка надала притулок одна з родин мальовничого містечка Дюссельдорф, що на півдні Німеччини. Замість звуків війни родина Меркулових насолоджуються тишею лісу, гір та спокою.
- У перші дні ми навіть не відчиняли вікна і не виходили на подвір`я. Але нас не турбували, не ставили питання. Ніколи не могла і подумати, що люди настільки можуть бути уважними та сповненими співчуття, - говорить голова родини Надія Меркулова. – З перших днів перебування у Німеччині нас оточили увагою, забезпечили усім необхідним: одягом, продуктами. Долати мовний бар`єр нам допомагає перекладач. А діти знайшли спільну мову і без нього. Ми тут у повній безпеці, але серцем завжди вдома, у рідному селищі. Дуже сумуємо, але вертатися поки зарано.
Ще жодного разу наші земляки не пожалкували, що наважились на переїзд за кордон. Як стверджує Надія Дмитрівна, боятися не варто, адже на їх шляху зустрічалися добрі та чуйні люди.
- Евакуація – це життєва необхідність. Ми бачимо, як швидко розвиваються події. Війна все ближче до наших міст. Сьогодні спокійно, а завтра може бути інакше. І важливо вчасно виїхати, поки є така можливість. Я дуже вдячна керівникам Покровської міської ради за турботу про наших мешканців, про їх щоденні зусилля, направлені на збереження життя і здоров`я населення. За організацію переїздів, за розселення та можливість пожити без сирен за кордоном. Прошу усіх не зволікати та цінувати кожну мить свого життя. Ми обов’язково повернемося додому і, маючи європейський досвід, будемо будувати наше майбутнє по-новому! - говорить Надія Меркулова.
