Педагог та композитор з Покровська Юрій Шинкаренко, який понад 40 років викладав у Покровській музичній школи, евакуювався з міста та зараз разом із сім’єю живе у Жовтих Водах. Війна внесла багато коректив у життя чоловіка, але не змогла поставити на паузу його творчу діяльність. Про евакуацію його сім'ї, творчість та плани на майбутнє написали Жовті Води.City.
Юрій Шинкаренко — педагог, композитор, музикант та керівник ансамблю народних інструментів. Він може похизуватися здобутками у кожній із сфер своєї діяльності. Як композитор, пан Юрій має публікації у збірниках “Шкільний журнал”, “Музична школа”, “Пізнайко”. Його композиторський портфель включає твори для баяна, гітари, фортепіано, блок-флейти, кларнету та вокальні твори, які неодноразово отримували високі оцінки на міжнародних конкурсах композиторської творчості. У 1988 році Юрій Шинкаренко заснував ансамбль народних інструментів, який отримав звання “народного колективу”.
Перші «прильоти» стали повною несподіванкою
Юрій Шинкаренко зізнається, що точно не пам’ятає подій 24 лютого, але було відчуття шоку від новин. Він разом із своєю родиною — з дружиною, донькою, двома онуками та онукою — щодня спостерігав, як люди виїжджають з Покровська.
«Люди приїздили на залізничну станцію на автівках, йшли пішки. Хтось їхав у інвалідних візках, когось несли на медичних ношах», — розказав він.
Юрій з онуками Фото: Юрій Шинкаренко
Перші «прильоти» в березні стали для чоловіка несподіванкою, так як в Покровську не було військових об’єктів. Чоловік не міг уявити, що росіяни будуть завдавати ударів по житловим будинкам. Евакуюватися з Покровська вирішили в квітні. За його словами, остаточною краплею став обстріл під час вечері, коли снаряд вибухнув на території депо, яке розташоване в 100 метрах від його будинку. Після цього Шинкаренки почали шукати відносно безпечне місто, щоб евакуюватися туди.
«Ми стали телефонувати знайомим по всій Україні, щоб визначитися, куди їхати. Найкращий варіант виявився саме в Жовтих Водах. Нам запропонували житло за сплату комунальних послуг, але з умовою, що приїдемо протягом двох днів», — розповів він.
«Робота та творчість — те, що дає сили рухатися вперед»
Після цього почалося їх життя в евакуації. В Жовті Води вони взяли лише найнеобхідніші речі, бо думали, що через місяць повернуться. Щоб організувати дистанційного навчання з учнями Юрій Шинкаренко звернувся по допомогу до колег із Жовтоводської музичної школи і йому дали клас, інструмент та доступ до інтернету.
Нотні збірки Юрія Шинкаренка Фото: Микита Мельников
«Мені 65 років і комусь здасться, що можна вже відпочивати на пенсії», - каже чоловік і пояснює, що робота та творчість — те, що дає йому сили рухатися вперед.
Далі, прагнучи живого спілкування, у вересні він попросив пограти для власного задоволення в оркестрі Жовтоводської музичної школи. Згодом його запросили виступити разом з хором на святі до Дня незалежності України.
З колегами та учнями в Покровську Фото: Юрій Шинкаренко
З лютого 2023 року Юрій працює у Жовтоводській музичній школі і навчає дітей імпровізації та композиції. Він сподівається, що незабаром на сцені прозвучить його твір на слова Ліни Костенко «Коли закінчиться війна» у виконанні місцевого хорового колективу. А 2 квітня покровчанин планує провести творчий вечір, де гратиме власні твори і розповідатиме про Донеччину.
