Український народний костюм — важлива складова української культури та історії. Впродовж століть жінки нашої країни удосконалювали свої вбрання, додаючи прикраси та окремі елементи одягу. Проте з приходом радянського союзу українські костюми змінилися, впевнена покровчанка Вікторія Дворянчікова, тому вона почала вивчати історію національного вбрання та залучила до цього дітей, створивши у місті театр мод.
Про важливість популяризації українського убрання засновниця Покровського театру мод “Дукач” Вікторія Дворянчікова розповіла Покровськ.City.
Працювала сильна пропаганда
Національний український костюм за радянських часів змінився до невпізнанності. Покровчанка Вікторія Дворянчікова впевнена, що саме тоді “руський мир” навмисно почав нищити українську культуру.
“Мені здається, що в радянські часи спотворювали костюм, намагались показати, що він неправильний та поганий. Улюблені кольори в українських костюмах були зелений з червоним, та якщо ми почитаємо радянські книжки по кольористиці, то там написано, що це дуже погане поєднання кольорів. Такі костюми робили клоунам в цирку, коли одна половина була зелена, а друга - червона. Потім очіпки, їх вдягали на бабу ягу. В усіх книжках, фільмах в такому очіпку ходила баба яга”, — розповідає Дворянчікова.
Через це пані Вікторія створила у Покровську театр мод “Дукач”, де вчила дітей моделювати та оздоблювати костюми. Основним напрямком театру стала стилізація українських народних убрань, які носили ще до радянських часів.
“Мені хотілося, щоб це було з українським підтекстом. Бо якщо передивитися історію народного костюма, а це костюми 15 республік, там вони спотворені на основі політичного підґрунтя, їх робили не такими, які вони були насправді. Український костюм під впливом пропаганди був знищений, там не залишилось нічого від справжнього. Коли я почала досліджувати український костюм, шукати першоджерела, я побачила, наскільки всі костюми були продумані, наскільки це створено під природні умови. Наприклад, в гірських регіонах сорочка була коротше, бо в горах було незручно у довгій сорочці. І отак в кожному регіоні був свій костюм, але там були спільні українські риси”.
Ескіз майбутнього костюмаФото: instagram/imcenter
Інформацію про українські костюми збирали з опису бабусь
На моделювання українських костюмів учасників театру мод надихнули малюнки українського етнографа французького походження Домініка П’єра Де ля Фліза, який жив у 1787-1861 роках, розповідає Вікторія.
“Коли ми побачили малюнки Де ля Фліза — це було здивування. Ми не могли навіть уявити, що українці так виглядали. Але ж він відносно гарно малював, він все описував. Ми з дітьми почали все вивчати”.
Учасники театру мод збирали інформацію про українські костюми з описів бабусь, які проживають на Донеччині. Їздили у села та дивились як живуть люди.
“У 2014 році почали казати, що на Донеччині була тільки росія, а в музеях не було жодного повного українського костюма. Пам’ятаю, був стенд “Жизнь нашего города” і там була єдина фотографія у народних костюмах, представлений хор, проте в російських костюмах. Це був період, коли повністю намагались нам показати, що тут була росія. В цей час я запропонувала дітям поїхати в села і подивитися, якою мовою спілкуються бабусі та які в їхньому роді були костюми. Ми зробили декілька експедицій. В Сергіївці ми знайшли дукач. Бабусі, до яких ми приїхали, не знали що таке дукач, я пояснила й одна сказала: на фотографії у моєї свекрухи є така прикраса. Тобто, оці бабусі не знають, що такі прикраси носили їх мами, вони від нас дізнались назву. А я ставлю собі питання, що треба було зробити з людьми, щоб діти не знали прикрас, які носили їх мами. Таке питання я ставлю і нашим дітям, вони намагаються для себе зрозуміти, який політичний каток пройшовся по тих людях. А тепер, під час повномасштабної війни, думаю, діти ще більше розуміють вплив “руського миру”.
Учасниці театру мод з медальйонами ДукачФото: instagram/imcenter
Колекцію "Справжня Україна" презентували в багатьох містах країни
Назбиравши інформацію про українські народні костюми, учасники театру мод створили власну колекцію “Справжня Україна”. Проте відповідної тканини, яка була раніше, у сучасному світі знайти важко, тому відшили стилізовану колекцію одягу із сучасних тканин по ескізах, які намалювали діти.
“Багато різних деталей, є стилізація з чоловічих костюмів. Ми брали елементи, які є в народних костюмах, та робили вже їх стилізацію. Основу відшивала Вікторія Карпова, а ми власноруч з дітьми робили головні убори, обклеювали квіточками. Оздоблювали фартушки, робили очіпки. Все своїм коштом”.
У колекції “Справжня Україна” 14 народних жіночих костюмів.
“Щоб гідно представити колекцію ми робили театральну постанову. Там є ідея, підібраний характер: з яким обличчям виходиш, які рухи робиш. Це все гармонійно поєднано з музикою. Нас запрошували на Сорочинський ярмарок, ми там показували цю колекцію. Коли ми йшли, всі люди розступалися, а коли почали виступати, люди зібралися під сценою та просили нас виступити на біс”.
Виступ театру мод "Дукач" у КоломиїФото: instagram/imcenter
І це був далеко не перший виступ театру мод в Україні. З колекцією вони побували в Коломиї, Луцьку, Києві та інших містах України. Проте найбільше запам’ятався виступ у Донецьку, коли вже почалась окупація міста у 2014 році.
“Ми туди поїхали перед початком масштабних подій, проте вже були захоплені установи. В нас там був запланований конкурс “Панночка”, який проходив у нічному клубі “Ліверпуль”. Ми перший раз везли колекцію на показ, їхали автобусом і, чесно кажучи, не думали про небезпеку. Зараз би вже я такого не зробила. Тоді мені хотілося підтвердити, що Донецьк – це Україна. Коли ми з дітьми та батьками їхали, нас зупинили посеред Донецьку, та забігли в автобус люди зі зброєю, вони подумали, що їде Правий сектор. На цьому фестивалі ми зайняли друге місце. Поїздка викликала дуже багато почуттів, але ми тоді ще не усвідомлювали, наскільки це було небезпечно. А згодом мені сказали, що в цьому “Ліверпулі” створили щось на кшталт гестапо”.
Народний костюм — код нації
За два дні до повномасштабного вторгнення рф в Україну учасники театру мод записали постанову у народному убранні на відео. Після чого ще пів року працювали онлайн, проте згодом заняття припинилися. Вивезти колекцію костюмів з Покровська Вікторії Дворянчіковій не вдалося, проте у планах все ж забрати колекцію та відновити роботу театру: зібрати дітей і створити нову театральну постанову.
“Коли формувались костюми, то наші прабабусі додавали кожна найкраще. Найкраще в нашому народові обиралось впродовж століть і воно перетворювалось в такі безмежно гарні костюми. І цей костюм пасує саме нашим українським жінкам. Він підкреслює саме нашу українську красу. Зараз нам треба переломити історію, бо за радянських часів методично працювали над тим, щоб показати, що ми недолугі. Вони все робили, щоб люди почали соромитись. Як от з мовою, так і з костюмом. Перервався розвиток нашого національного костюма. І зараз для мене дуже важливо, щоб він знову розквіт і ми цей шлях продовжили та почали розвивати. Бо це дійсно наш код. Наша колористика, наша історія. Треба продовжити розвивати наш костюм вже у сучасному вигляді”, — каже Дворянчікова.
